Розділ 16. Обід із сюрпризом

Розділ 16. Обід із сюрпризом

Вульгарний макіяж Валері та її блискучі обладунки красномовно свідчили про те, що вона вийшла на стежку війни. Діяти, мабуть, буде з настирливістю бульдозера — не посоромилася відкрито демонструвати, що зібралася відбити нареченого в Олесі. Тобто, не в Олесі, звичайно, а у Меліси. Але, оскільки Олеся тимчасово виконує обов'язки двійника, то і тримати кругову оборону доведеться саме їй.

Про жіночі війни вона мала лише туманне уявлення. Що там пишуть у книгах з цього приводу? Існує два основні методи відбити хлопця: потопити конкурентку або спокусити об'єкт. Цікаво, яким шляхом піде Валері?

— Можна мені соку? — юне чудо в блискітках грайливо поводила наманікюреним пальчиком по ніжці келиха.

Олеся спостерігала, як Віктор Валерійович наповнює її склянку вишневою рідиною, і гадала, на кого цю ємність буде перекинуто. Якщо на Шевцова, то це буде означати, що Валері пішла другим шляхом — збирається звабити предмет своїх мрій. Щойно рідина опиниться на брюках Віктора Валерійовича, вона кинеться витирати, намагаючись встановити з жертвою тактильний контакт і попутно продемонструвати йому свої принади, які завдяки глибокому декольте і без того ризикують вистрибнути назовні.

Якщо ж сік буде перекинуто на Олесю, значить Валері обрала перший шлях — виставити конкурентку в невигідному світлі, зробити з неї посміховисько, і тим самим підкреслити, що така недолуга дівчина не варта такого благородного джентльмена, як Шевцов (в сенсі Лорд Едвард).

Віктор Валерійович, мабуть, був обізнаний у тактиках жіночих боїв не з чуток. Соку в келих налив зовсім трохи. Прямо як від серця відірвав. Загалом, страждати від набряків та інших недуг, викликаних надлишком рідини в організмі, Валері не доведеться.

Вона піднесла келих до рота, й Олеся з цікавістю почала спостерігати за подальшим розвитком подій. Здається, навіть Шевцов зменшив активність роботи ножем і виделкою, щоб не пропустити кульмінаційний момент. Але Валері випила вміст до кінця, не зронивши ані краплі, і повернула келих у вихідну позицію. Не такою вже й примітивно передбачуваною виявилася протеже матері Едварда.

Обід і далі проходив без ексцесів. Розмова зав'язалася ні про що: погода і видатні здібності кухаря, який приготував стільки чудових страв. Валері на Віктора Валерійовича особливо не зазіхала. Її загравання були якимись пріснуватими. Вона начебто і намагалася спародіювати розкутість прими Меліси, але виходило у неї не дуже. Важко переступити через манери, які вбиті в голову з дитинства. Валері навіть очками в Шевцова не стріляла, вважала за краще на нього зовсім не дивитися. Така собі безневинна овечка, вірніше, якщо вже порівнювати з тваринами, то полохлива тропічна пташка з яскравим пір’ячком. Можна було б подумати, що вона зовсім і не збирається відбивати Віктора Валерійовича, якби не одне «але». Погляди, які вона кидала на Олесю, нешкідливими ніяк назвати було не можна. Вони горіли неприязню і ревнощами.

Тарілка Шевцова була вже практично порожня, коли Валері перестала метати блискавки в суперницю очима і таки подивилася на нього:

— Едварде, мені б хотілося почати уроки верхової їзди прямо сьогодні.

Олеся вчергове здивувалася залізному самовладанню Віктора Валерійовича.

— Сьогодні не вийде, — відповів він незворушно, і не подумавши вдавитися там, або ще якось виказати, що тема його напружує. — Зайнятий.

— Завтра?

—  Боюся, що ні. Не цього тижня. Весь вільний час забирає підготовка до весілля.

О! Яка чудова відмовка! Валері ж не в курсі, що Шевцов всі турботи по організації церемонії переклав на Олесю.

— Я можу допомогти з підготовкою до весілля, — несподівано зголосилася гостя.

Що називається, сюрприз так сюрприз. Віктор Валерійович ентузіазму не зрозумів. Як і Олеся. Чого все-таки це чудо в блискітках домагається? Зірвати весілля чи організувати?

З одного боку, в такій справі дуже б знадобився доброволець, знайомий з місцевими традиціями. Олеся ж уявлення не мала, якою тут є процедура одруження. Але з іншого боку, краще взяти в дружки чорта лисого, ніж Валері.

— Кого залучати до підготовки весільної церемонії вирішує Меліса. Я їй повністю довіряю, — незворушно відповів Шевцов.

Угу. От спасибі. Ще одне рішення щодо весілля перекладено на Олесю. Як би так пом'якше послати Валері з цією її несподіваною ініціативою?

Паузу заповнив звук дверного дзвоника.

— Я відкрию, — підвівся Віктор Валерійович.

Проходячи повз Олесю, він раптом пригальмував. Вона відчувала, що Шевцов стоїть за її спиною, і від одного цього чомусь розхвилювалася. Він поклав руки їй на плечі. Не на короткий рукавчик блузки, а нижче — так, що вона шкірою відчула його гарячі долоні. Схилився, огорнувши хмарою морського аромату, і торкнувся губами маківки.

— Чекаю на тебе в кабінеті, коли звільнишся, люба.

Все це було швидкоплинно — цілком природний жест для нареченого. Якось так Віктор Валерійович і повинен себе поводити, щоб створити для Валері видимість закоханого чоловіка, що зібрався одружуватися. Олеся розуміла — це зараз була просто гра на публіку. Але у неї все одно ухало серце. Шевцов вже вийшов з обідньої зони, а у неї продовжувало поколювати шкіру там, де її торкалися його гарячі долоні.

Слідом за Віктором Валерійовичем піднялася і Валері. Її погляд став особливо отруйним. Вона підійшла впритул і, ніби цього мало, ще й нахилилася, щоб їдко прошипіти в саме вухо:

— Тобі не обов'язково розігрувати переді мною спектакль, ніби млієш від дотиків Едварда. Я знаю твою таємницю.