Розділ 5. Свіжі новини

Розділ 5. Свіжі новини

Олеся захоплено роздивлялася незнайомі вулиці. Швидкість пересування була майже черепашачою і не заважала спогляданню. Виглядало містечко затишно. Багато зелені, акуратні будинки, чистота. То тут, то там, траплялися крамнички з яскравими вітринами. Двічі автомобіль проїжджав повз сквери з фонтанами.

Все дуже мило. Єдине, що кинулося в очі — це транспорт. Основним засобом пересування були карети різних форм і розмірів, запряжені одним конем або відразу шістьма. А ось машини тут були, вочевидь, великою рідкістю. За весь час поїздки поки зустрілася всього лише одна.

— Пригальмуй, будь ласка, біля кіоску з пресою, — звернувся Віктор Валерійович до водія, коли автомобіль проїжджав повз низку торговельних наметів. — Хочу купити свіжих газет.

Щодо преси — це Шевцов добре придумав. Буквально за хвилину до його фрази, в точності така ж думка прийшла в голову і Олесі. Спочатку, правда, там, в голові, роїлися лише думки, як шкода, що немає з собою смартфона з мобільним Інтернетом. Так хотілося залізти у всесвітню павутину, що навіть кінчики пальців пощипувало. Була б тут всесвітня мережа, можна було миттю дізнатися все аж до інтимних подробиць і про Мелісу, і про її нареченого, і навіть, можливо, про його водія. Але ясно, як день, що жодного Інтернету тут немає, якщо вже навіть автомобілі — рідкість. А раз так, то найкраще доступне джерело інформації — газети.

Володар тільняшки одразу ж виконав прохання Шевцова і навіть зголосився сам придбати пресу. Щойно він вискочив з машини, Віктор Валерійович нахилився до Олесі і сказав тихенько:

— Я, здається, зрозумів, чому шанувальники вітали вас дотримуючись шанобливої відстані і не наважувалися підійти.

— Чому?

— Боялися мене, — бос посміхнувся. — Я тут, схоже, велике цабе.

Звісно. Все як на Землі.

— Ну, я взагалі-то давно про це здогадалася, — також тихенько відповіла Олеся.

Нехай Шевцов ніс не задирає. У неї теж аналітичне мислення на висоті. Хіба даремно вона економіст?

— Машина, особистий водій, і ще це дивне «мілорде»... — продовжив думку бос. — Може, я місцевий градоначальник?

Мер столиці? Ого, куди Віктор Валерійович мітить.

— Брали б вже тоді вище — президент, — пожартувала Олеся.

— Тоді вже король, — анітрохи не зніяковів Шевцов. — Імовірно, це королівство, раз тут прийняті такі пишномовні звертання, як «мілорде».

І чому сарказм Лесі діє на Віктора Валерійовича зовсім не так, як їй би хотілося? Зовсім не зачіпає, а лише веселить.

— Ну, якщо ви король, то ваші піддані не дуже-то з вами ввічливі. Провідниця поглядала на вас злегка з неприязню. Вам так не здалося?

— Здалося, — несподівано погодився Шевцов і став серйозним: — Можливо, мого двійника не лише побоюються, але і недолюблюють. Цікаво, за що.

— Ну принаймні, ваш водій з вами дуже привітний, а ось до мене явно симпатій не має. І теж не зрозуміло, чим йому Меліса не догодила.

— Точно не здогадуєтеся? — Віктор Валерійович посміхнувся і багатозначно провів поглядом по блискітками. А потім, щоб іще ясніше висловити натяк, зупинив його там, де закінчувалася коротенька спідничка.

— Думаєте, водій вважає Мелісу занадто легковажною? — Олеся інстинктивно потягнула тканину вниз. Їй і так було не дуже затишно в чужому епатажному вбранні, а тут ще цей провокаційний дражливий погляд.

Відповісти Шевцов не встиг. Повернувся водій з періодикою.

— Газетяр, сто чортів йому в трюм, запевняє, що вже розпродав усі ранкові газети, — відзвітував він. — Довелося купити вчорашні.

Шофер простягнув пресу Віктору Валерійовичу і знову сів за кермо. Машина рушила, а бос і Олеся вчепилися в періодику, як красуня, яка сидить на дієті, в лист салату. Свіжість газет їм була не дуже важлива.

Лесі дісталося видання під назвою «Вечірня Абсильванія». Слово здалося знайомим. Здається, саме так називав паралельну реальність професор Брайон, коли розповідав свої дивні теорії, пригощаючи снодійним чаєм.

Перше шпальто було присвячене головній новині тижня.

У Великого Лорда Західної та Східної Абсильванії, а також всіх прилеглих Північних і Південних Земель, народився первісток. Малюк і мама почуваються добре.

Ось як. Виходить, Віктор Валерійович правий щодо того, що місцева форма правління — монархія. Ось тільки посаду правителя займає ніякий не двійник Шевцова. У статті була фотографія щасливої родини правителя: самого Великого Лорда, його дружини і новонародженого малюка. Основну увагу Олеся зосередила на правителі. Зі знімка на неї дивився впевнений красивий чоловік, риси обличчя якого були їй незнайомі. Хоча якась ледь вловима схожість з рисами обличчя Шевцова була. Невже правитель Абсильванії та двійник боса родичі?

Здогад підтвердився, коли Олеся почала читати статтю на другій сторінці газети. У ній розповідалося про кузена Великого Лорда — Лорда Едварда.

Лорд Едвард в інтерв'ю нашому кореспонденту підтвердив, що чутки про його роман з примою Мелісою небезпідставні. Улюблениця публіки — скандально знаменита епатажна танцівниця, дійсно є його нареченою. Більш того, вже призначена дата весілля. Церемонія відбудеться за три тижні.

Леся прочитала рядки разів зо п'ять, не менше. Вона не знала, що її більше здивувало і стривожило. Можливо те, що двійник Шевцова виявився навіть не просто великим цабе, а величезним цабе? Хай не правителем країни, але його кузеном. Про свого двійника вона теж дізналася багато цікавого. Танцівниця. І, мабуть, дійсно епатажна і скандальна, якщо про це не посоромилися відкрито написати в газеті. Може, якраз тому володар тільняшки і не має до Меліси симпатії? Ну а найбільше збентежило, звичайно, те, що двійники вже призначили день весілля. Це, що ж, їм з босом доведеться займатися підготовкою церемонії?

Шевцов прочитав газету від А до Я, починаючи з першої сторінки, яка була присвячена народженню у правлячого подружжя первістка, закінчуючи невеличким дописом про відкриття нового скверу в столиці. Найбільше його увагу природно привернула стаття про його двійника. Лорд Едвард виявився кузеном місцевого правителя. Щось подібне Віктор і припускав. Тільки дуже впливова людина могла однією своєю присутністю стримати натовп фанатів.