25. Бріана.

Я лежала, хоч вже й прокинулася, але очі відкривати було страшно. Під собою відчувала гаряче чоловіче тіло, на яке я залізла майже повністю. І де його стіна з подушок? Архітектор-аматор. 
Потихеньку почала звільнятися і відповзати. Чоловіча  рука не дала мені це зробити. Айрон міцно притис мене до себе. 
-Виходь за мене! 
Що? Га? Це він до мене? А мене нема, я сплю, чи краще не так - померла. Може взагалі тренується й прокручує в голос фінальну промову на відборі. Від думок, про неминучі події, що наближаються, в грудях защемило.
-Я знаю, що ти не спиш. 

-Ти не міг цього знати напевно. 
-Міг. Ти ж рухалася і твоє дихання змінилося.

-У сні теж рухаються.

-Ти завжди сперечаєшся?

-Лише коли права.

-І часто ти права?

Не знаю як, але я відчула, що він посміхається.

-То ти вийдеш за мене, леді Бріано?

-А відбір? Ти плутаєшся в подіях? Його ще не було. Я не пройшла кастинг.

-Дурненька. Я скасував його одразу, ще після подій на озері. А ще до цього, вписав твоє імʼя в список учасниць.

-Я б не брала в цьому участь.

-Знаю. Томі і скасував.
—Як? А традиції? Хто тобі дозволить? 
-Мені не потрібен дозвіл, щоб самостійно обрати дружину, жінку яку я кохаю. 
Це було зізнання? Він кохає мене? 

-Я розумію, що ти не готова до цього. Можливо, не маєш ще таких сильних почуттів як я, але благаю, дай мені шанс.

-Так.- прошепотіла.

-Так, вийду, чи так, дам тобі шанс.

-Так, вийду. 
Він виліз з-під мене. Навис зверху.

-Дякую.- прошепотів. І припав у поцілунку. 
Моя пантера прокинулася миттєво. Але вже не квола, а пристойно так бадьора. Зрадниця. Зомліти в цей момент було б чи не найкращим виходом. 
Я відчула потребу випустити її , обернутися. На деякий час втративши контроль над свідомістю, знов сфокусувалася на обличчі напроти мене. Айрон вже сидів, дивився з захватом і обожнюванням. Хотіла сказати, що виглядає він диваком в цей момент, але лише мявкнула.

-Знов сперечаєшся? Навіть кішкою? 
І нічого не сперечаюся, просто констатую факт. Це ж різні речі. Котяче фиркання звучить смішно, навіть для мене. А Айрін розреготався.

-Я люблю тебе. Чуєш? Кохаю. Моя найпрекрасніша, найноровливіша, найнестерпніша. Моя!!! 
Я замуркотіла  й потерлася головою об його плече.

-Не хочеш обернутися назад?

Хочу чи не хочу, не мало жодного значення. Бо ця зрадниця вже відпускала мене. Ховалася в середину. Я знову лежала на ліжку, розірвана білизна тіліпалася десь збоку. А на мене дивився хижак. Айрон хоч і був у людській подобі, та його зіниці витяглися. Погляд нічого доброго не віщував. Чи навпаки. 
Довго роздумовувати я не стала. Перша потяглася за поцілунком, до чоловіка, що так і застиг, чекаючи на мою реакцію. Більшого було не треба. Він підімяв мене під себе, розвів мої ноги, притиснувши вагою тіла. 
Перший поштовх, неквапний, повільний. Поцілунок на моїх вустах. Біль був незначний, майже не відчутний. Натомість відчуття наповненості. Айрон стримувався. Цівка поту текла по його шиї. Він продовжив рухи, але дуже обережно.

-Кохаю!- простогнав.

-Кохаю!- відповіла.

Він на мить застиг, потім загарчав. Його рухи стали різкіші, проникнення більш глибокі. 
Укус, одночасний оргазм, наші стогони. Все змішалося у одне. 
Він поставив мені мітку, навіть не спитавши. Та замість обурення, я відчувала безмежне щастя з цього приводу.