17. “Ти мене зрадила”

Костя.

— Я поїду розберусь з цими фотками, покваплю своїх людей, — сказав я, обіймаючи її. — Не переживай за універ і друзів, мої працівники все зроблять швидко. Я думаю вони вже майже все підчистили, в мене працюють справжні профі.

— Я вже не переживаю, — сказала  Єва. — Можливо, це й на краще, що більше не треба нічого приховувати. Все одно ніхто нас не розлучить, бо ми кохаємо одне одного…

— Якщо тебе раптом хтось образить через це, я його прибʼю, — сказав я. — З цим виграшем… Мені шкода, що все так вийшло, але з іншого боку, якби не той виграш, ми б і не познайомились.

— Це правда, — вона усміхнулась. — Блін, як би нам провчити Сергія? Якщо заявити в поліцію, то, певно, вони не матимуть ніяких доказів? 

— Я розберусь з ним, не сумнівувайся, — я злегка насупився. — Він зникне з цього міста, якщо хоче жити спокійно.

— Я буду дуже рада, якщо станеться саме так, — сказала Єва, обіймаючи мене. 

— Добре, я тоді поїду. Постараюсь швидко… 

— Забереш мене після репетиції? 

— Ти сьогодні поїдеш на репетицію? — мене трохи здивувало, що вона поїде туди одразу після цих фоток.

— Ми ж хочемо готуватися до конкурсу, а часу лишилось небагато… — вона розгублено поглянула на мене. 

— Та авжеж йди, я не проти, просто трохи здивувався, — я зітхнув. — Добре, я заберу тебе. Тоді напишеш, коли мені приїжджати.

— Так, я напишу, дякую, — вона чмокнула мене в щоку.

— Кохаю тебе, — я торкнувся губами її губ, але не поглиблював поцілунок, а потім відірвався від її губ. — Тоді до вечора…

***

На роботу я приїхав вже в більш-менш нормальному настрої і разом із співробітниками розбирався з цим вкидом про Єву. 

Коли ми вже майже закінчили, до кабінету зайшла Соня.

 — Співчуваю, — сказала вона, зазираючи мені в очі. — Тобі трохи не пощастило з дружиною, що вона така необачна… Іноді це виглядає надто легковажно, оте листування, як вони там кота називали, “наш малюк”? 

— Мені теж це все не подобається, — я насупився. — Але що я можу зробити? Не закрию ж я Єву вдома і не забороню з ним спілкуватись? Вона сказала, що більше не буде обмінюватись з ним фотками…

 — Вона надто юна і наївна, — сказала Соня, усміхаючись мені. — Можливо, тобі треба було знайти більш дорослу дружину, яка б у всьому підтримувала тебе, а не створювала проблеми…

— Ти ж знаєш, що у нас з Євою вже давно не фіктивні стосунки, — я злегка насупився. — Я почекаю, вона ще морально підросте. А так вона все зрозуміла і більше не буде так робити.

 — Я розумію, — вона зітхнула. — Мені так сумно бачити тебе заклопотаним, що я можу зробити для тебе? Може, зварити кави? Такої, як ти любиш? 

— Давай, — я теж зітхнув.

Але в цю мить телефон у моїй кишені завібрував.

Я дістав його і розблокував екран. Одразу побачив нове повідомлення, відкрив його і в шоці дивився на фото і заголовок:

"Закоханим не завадить навіть мільярдер-наречений, який купив її собі…"

А на фото Єва і Кір сиділи в якійсь кафешці. Єва була в тому ж одязі, в якому була, коли я три години тому пішов з дому… 

— Що це? — Соня зазирнула через моє плече. — Вона що, знущається з тебе? 

— Це якась помилка, вона мала бути на репетиції, — відповів я розгублено.

— Я знаю це кафе, це недалеко від нашого офісу, — сказала вона. — Може, поїдь туди, подивись? Звісно, це може бути й фотошоп….

— Вона б не стала обманювати мене, але одяг… Вона була в цьому, коли я йшов з дому, — я зітхнув.

 — Ну, я б на твоєму місці просто поїхала туди і все з’ясувала, — сказала Соня. — Бо якщо вона після всього, що трапилося на вихідних, продовжує обманювати тебе, кажучи що перебуває на репетиції, коли насправді сидить в кафе з приятелем, це не дуже гарно з її боку…

— Певно, ти маєш рацію, — я зітхнув. — Я поїду туди і сам все дізнаюсь. Розберешся тут далі? Перевір, щоб більше жодної згадки про Єву і Кіра не просковзнуло в інтернет.

— Так, звичайно, я все зроблю, — вона поправила мені комірець на сорочці. — Не засмучуйся так. Все буде добре, ось побачиш…

— Дякую, Соню, розраховую на тебе, — відповів я і покинув офіс.

Спустився ліфтом на підземний паркінг, сів у машину і швидко поїхав за адресою кафешки, яку мені якраз прислала Соня.

Не хотілось думати, що Єва дійсно могла крутити щось з цим малоліткою… Вона не могла мене обманювати…

Єва

Коли я прийшла до актового залу, то здивувалася, не побачивши там хлопців. Лише один Кір сидів на передньому ряду крісел, щось читаючи з телефона. 

 — Ой, а де всі? — здивувалась я. — Запізнюються чи щось сталося? 

— Ти не читала чат? — Кір дивився на мене якось здивовано. — Одного не відпустила дівчина, бо прочитала про той скандал в мережі, хоча вже ніби все зникло… У другого щось подібне, тільки рознились батьки, до яких чутки дійшли аж в село.