10. Новий соліст

Костя

Коли я прокинувся і побачив Єву в своїх обіймах, то усміхнувся і трохи притиснув її до себе. Це дійсно сталось, і тепер ми вже не маємо прикидатися, ми можемо бути по-справжньому разом. 

Єва розплющила очі і подивилась на мене.

— Привіт, — я усміхнувся і чмокнув її в губи. — Як ти?

— Чудово, — сказала вона. — Як може бути інакше? 

— Знаєш, я, певно, буду дуже ревнивим чоловіком, — я пригорнув її до себе. — Але я радий, що ті ревнощі змусили мене зізнатись тобі.

— Мені приємно, що ти ревнуєш мене, — зізналась вона. — Ну, звісно, якщо це не будуть ревнощі до всіх і кожного навколо… Все ж я не хочу носити паранджу, щоб ніхто навіть не дивився у мій бік…

— Ні, не будуть, обіцяю, — я засміявся. — І паранджи не треба. А дивитись на тебе точно будуть, я з цим нічого не зроблю… Ти в мене дуже красива. 

— Ти теж дуже красивий, — сказала Єва, обіймаючи мене. — Вчора на весіллі всі дівчата не відводили від тебе очей. О, здається, я теж ревную…

— Значить, все добре, я дійсно важливий тобі і ти кохаєш мене, — я усміхнувся. — Блін, треба було взяти відпустку. А так в нас тільки один вихідний день лишився…

— Нічого страшного, ми ж тепер все одно будемо весь час разом, ну за винятком твоєї роботи і мого навчання… А потім і відпустку візьмемо…

— До речі, а що зі співами? — запитав я. — Ти казала, що хочеш співати, ти зараз цим займаєшся?

— Так, у нас якраз завтра репетиція після перерви, — відповіла Єва. — Будемо знову поновлювати виступи. Бо двоє учасників гурту переїхали до іншої країни, тому ми шукали нових, і от завтра будемо знайомитись…

— Там, певно, всі твої однолітки? — запитав я. — Студенти?

— Так, — вона кивнула. — Ну, з різних факультетів, але переважно всі студенти. До речі, ми вирішили поекспериментувати з тим, що тепер буду не лише я співати, а в нас буде дует вокалістів. Як на мене, це цікаво, але не знаю, чи щось вийде з цього експерименту. Я досі не співала в дуеті, тільки сольно…

— Я обовʼязково прийду на ваш виступ, — сказав я, усміхаючись. — Дует? З хлопцем? Мені вже ревнувати, чи ще рано?

— Я ще його в очі не бачила, а ти вже ревнуєш, — засміялась вона. — Розслабся, мені потрібен тільки ти, і ніхто більше… А це як робота, яку не варто змішувати з особистим життям.

— Десь за місяць трохи розгребу справи і повезу тебе у весільну відпустку, коли там в тебе найближчі канікули в універі?

— Влітку, — сказала вона. — Ну, вже незабаром… Час летить швидко. Я дуже хотіла б кудись поїхати разом з тобою…

 ***

Хоч на роботі мене не було всього пару днів, але справ накопичилось доволі багато. Мої люди підібрали нам чергових "клієнтів", яких ми мали обанкротити і за мною лишався вибір, кого саме обрати для найближчої операції.

— Я вважаю, що треба поїхати до Одеси, — сказав Макс. — Ми давно вели Пащенка, але все ніяк не брались за нього. Зараз його акції знов злетіли, самий час, щоб опустити його. 

— Тим паче, за тиждень він влаштовує гучну вечірку на честь свого чергового одруження, — додав Ден. — Можна зробити це прямо там.

— Я не хотів би залишати Єву саму, — відповів я з сумнівом в голосі.

— То можеш узяти її з собою, — запропонував він. 

— Теж варіант, — я усміхнувся. — Треба буде її запитати. В принципі, ще ж не сесія, думаю, проблем не буде…

***

Коли я повернувся додому, то Єва саме поралася на кухні, дістаючи з духовки форму з пирогом. 

— От, вирішила спекти пиріг, — сказала вона. — Сподіваюся, його можна буде їсти…

— Я думав, ти не дуже любиш готувати, тим паче щось таке доволі складне, — я усміхнувся і підійшов ближче до неї, обійняв за талію і зазирнув в очі. — У нас достатньо грошей, ти можеш більше займатись тим, що тобі подобається, і не сильно думати про подібне.

— Але я хотіла зробити тобі приємне, і мені не важко, — Єва усміхнулась. — Хоча, коли я буду зайнята в універі і на репетиціях, то певно, не зможу щодня готувати щось складне…

— Все буде добре, — я чмокнув її в губи. — Розберемось. Вчись як слід, а то покараю, — я засміявся.

— Як саме?  — поцікавилась вона. 

— Дай подумати, — я облизнув губи. — Можу тебе легенько відшльопати. Щоб памʼятала, що треба вчитись!

— О, це ще побачимо, хто кого відшльопає, — Єва хитро поглянула на мене. — Раптом якраз я тебе? 

— Ну я же був чемним, все як ти просила в ту ніч перед весіллям, — я продовжував усміхатись. — Чи не був?

— Ти обіцяв мені щось подарувати на весілля, де подарунок? Ага, значить, не чемний! 

— А що б ти хотіла? Я для тебе все зроблю, Єво… — відповів я. — До речі, я хотів взяти тебе на один захід в Одесі в кінці наступного тижня, з пʼятниці по неділю. Ти як?

— О, клас, звичайно, я хочу! — вигукнула вона. — Там буде так само весело, як на попередній тусівці? 

— Ще веселіше, — запевнив її я. — Там планується ще те шоу…