9. Шлюбна ніч

Костя

— Ви памʼятаєте, про що я вас просив? — я суворо подивився на Дена і Макса.  

— Та пам’ятаємо, — сказав Макс. — Не парся, ніхто не проговориться про твою наречену…

— Добре, — я кивнув.

Відчував деяке хвилювання, що для мене було незвично. 

— Вже кинули монетку, хто буде свідком? 

— Я,  — усміхнувся Ден.  — Ну, Макс тоді буде на наступному твоєму весіллі…

— Сплюнь, я все ж сподіваюсь, що цей шлюб у мене буде першим і останнім, — відповів я. 

— Це треба ж, як швидко дружина тебе обкрутила, — засміявся Ден. 

— Чому одразу "обкрутила"? Єва… — я замовк, а потім все ж продовжив. — Ну, закохався я, хіба це погано? 

— Та все класно, — Макс плеснув мене по плечу. — Ден просто жартує. Ми справді раді за вас…

— От і добре. А щодо монетки… — я подивився на Макса і усміхнувся. — Раз ти програв тут, значить, потім будеш хрещеним. 

 — А що, вже скоро буде поповнення? — він усміхнувся. — Я тільки за! 

— Та ні, — я махнув рукою. — Ми ще взагалі не спали… Вчора майже дійшли до цього, але завдяки деяким я був пʼяний…

 — От, ми і тут не вгодили, — розвів руками Ден. — Хотіли як краще, а вийшло як завжди… Втім після того, як ти так швидко нас покинув, ми були переконані, що на вас з Євою  чекає гаряча нічка…

— Мала б бути, — я зітхнув. — Ну, воно й на краще. Буде сьогодні справжня шлюбна ніч і все таке…

 — Це дуже романтично, — усміхнувся Макс. — Навіть трохи заздрю тобі, друже…

— Тож сьогодні я не бухаю, — я теж усміхнувся і подивився на час. — Треба вже йти до зали. Чому ми взагалі не бачимось з Євою ці години? Хто це придумав? Ми ж все одно ночували разом.

 — Ну, такі традиції, — знизав плечима Ден. — Скоро побачитесь, і вже не будете розлучатися. 

***

Коли я стояв у залі і заграла музика, я затамував подих. Хай гостей було не так багато, але і вальс, і всі інші атрибути весілля ми влаштували як слід.

Єва з’явилася на порозі у своїй пишній сукні, з обличчям, укритим прозорою фатою, і мені здалося, що це якась зовсім інша дівчина, не та, з якою ми сварилися через піццу та інші дрібниці. Вона була дуже гарною і якоюсь ніби неземною. 

Єва підійшла до мене і зупинилася поруч.

Реєстраторка шлюбу почала щось казати, але я не чув її. Дивився на Єву і думав про те, як же сильно мені пощастило…

Коли мене запитали, чи згоден я взяти Єву в дружини, кохати і берегти її до кінця життя, я подивився їй в очі і сказав:

— Так, я згоден, — я взяв її за руку.

Потім реєстраторка спитала те ж саме і у Єви.

 — Я теж згодна, — тихо сказала вона, поглянувши на мене.

Далі мені запропонували поцілувати свою вже дружину. 

Я усміхнувся і торкнувся губами губ Єви, прикриваючи очі. 

Відчував, що все, що зараз відбувалось, було правильним. Це було незвичне і нове відчуття.

 — Вітаю, — прошепотіла вона мені, — тепер ти одружений чоловік. Хоча, може, поспівчувати тобі? 

 — У мене сьогодні перша шлюбна ніч, — грайливо прошепотів я. — Тож вітай.

 — Ти виглядаєш таким задоволеним, наче зірвав джекпот в лотерею, — вона усміхнулась. 

— Я правда задоволений і щасливий, — відповів я. — І все це завдяки тобі… Знаєш, що я сьогодні Максу пообіцяв? 

— Сподіваюся, не запросив до нас у гості сьогодні ввечері? — запитала вона. 

— Ні, сьогодні ти тільки моя, ні з ким не буду ділити тебе… Він програв і не став свідком сьогодні, тож я пообіцяв йому, що він стане хрещеним нашої дитини. Ну, коли вона буде… — відповів я.

 — О, ти вже будуєш такі серйозні плани…

— Тільки після того, як закінчиш універ, — одразу додав я.

Але в цю мить нашу розмову перервали: гості почали підходити і вітати нас з одруженням…

Єва

— Я ненадовго відійду, — сказала я Кості, коли ми вже були в ресторані. 

Виходячи із вбиральні, зустрілася з  Вікою, яка якраз туди заходила.

— Єво, ось ти де! — сказала Віка. — Я вже боялась, що ми й не поговоримо без хлопців! Твій чоловік тебе й на хвилинку не залишав!

— Ага, він ревнивий, — усміхнулася я. — Навіть з парубоцької вечірки дременув, бо хлопці його налякали, що я десь розважаюсь…

— Ого, — вона теж усміхнулась. — Значить, він тебе дуже любить.

— Так, — мені стало тепло на душі від цих слів. — А як твої справи? Познайомилась із кимось? 

— Максим запрошував мене на декілька танців, — відповіла Віка. — Він симпатичний.

— Так, він класний, — я зраділа за подругу. — Дуже веселий, думаю, ви знайдете спільну мову…

 — Ну, подивимось, поки що я просто весело проводжу час, — Віка знизала плечима. — До речі… Ти ж серйозно тоді казала? У вас з тепер вже твоїм чоловіком ще нічого не було?...