4. Пробуємо знайти спільну мову, але чи надовго?

Костя

— Та ніби мені потрібен той придурок, — я махнув рукою. — Якщо не буде витворяти ніяких фокусів, то хай живе.

— Ти думаєш, він просто покинув мене? — Єва поглянула на мене, і я побачив, що вона знову готова розплакатись. 

— Ну, схоже на те. Або він був винний гроші не тільки мені, — я знизав плечима. — Такі люди, як він, часто влипають не в одну історію, а в декілька. В будь-якому випадку, я з ним нічого не робив, це правда. Ти віриш мені?

Вона кивнула. 

— Може, в нього якісь важливі причини, — сказала тихо, відвертаючись від мене. — І він скоро подзвонить…

— Знайдеш собі когось кращого. От розлучимось, поїдеш за кордон, зустрінеш якогось іноземця багатого, — припустив я. — Що там всіх дівчат цікавить… Бабло, зовнішність, не знаю.

— Мене точно не цікавлять гроші, — сказала Єва тихо. — Від них одні проблеми….

— Ну, значить краса? Все одно, що б ти там не казала, є якісь моменти. Хоча, якщо ти закохалась в Сергія… Я навіть не знаю. 

— Ну, якщо ти ніколи не закохувався, то ти й не зрозумієш… — вона знизала плечима. — Бо справа не в зовнішності чи багатстві, головне, що ти зразу розумієш, що це твоя людина, близька по духу..

— Як таке можна "зразу зрозуміти"? — перепитав я. — І взагалі, якщо у щось і вірити, то хіба в хімію, вона дійсно існує. Інколи бачиш дівчину і розумієш, що з нею б закрутив щось, що було б гаряче і цікаво…

— Ну, мабуть, ви, чоловіки, просто по-іншому влаштовані, — зітхнула вона. — У вас в голові або секс, або гроші…

— Не буду заперечувати, — кивнув я. — Це дійсно важливі пункти. А що було в голові твого Сергія? Бо раз ти все узагальнюєш, значить, і він такий самий?

— Я не знаю, — сумно зітхнула вона. — Якщо тепер, коли я залишилася без грошей, він покине мене, то значить, такий самий…

— А у вас щось було? Ну, секс, — поцікавився я. 

— А яке це має значення? — вона насторожено дивилась на мене. 

— Просто стало цікаво, — я знизав плечима. 

— Я хотіла, щоб це сталося якось незвичайно, романтично, — вона насупилась. — Хотіла все придумати, щоб запам’яталося на все життя… Але вийшло так як вийшло…

— То у вас щось було? — я теж насупився.

І це була трохи дивна реакція з мого боку…

— А ти що, переживаєш чи я не вагітна? — вона усміхнулася насмішкувато, як раніше. — Чи не підсуну тобі чужого нащадка і змушу платити аліменти? 

— Ти можеш відповідати на питання чітко, а не іншими питаннями? — я теж усміхнувся. 

— Розслабся, у нас нічого не було, — сказала Єва. — І скоріше за все, не буде ніколи. Я сердита на нього. Не хочу більше його бачити і чути…

— Оце правильно, — погодився я. — Ти хороша дівчинка, хай і трохи наївна, але все ж. Поїдеш за кордон і там почнеш нове життя, чи щось подібне. А може своїми співами займешся. А я потім буду дивитись на тебе по ТВ і всім з гордістю казати: "А це моя колишня дружина!".

— О’кей, домовились, я буду по блату дарувати тобі квитки на мої концерти, — розсміялася вона. 

— Тоді так і зробимо, — я теж усміхався. — Ну бачиш, все не так страшно. Я не якийсь монстр.

— Добре, — сказала вона. — Ходімо до будинку, я хочу викинути цю дурню сукню, вона мені не подобається. 

— Слава Богу, а то я думав, що в тебе зі смаком дуже великі проблеми, — я вийшов з машини і чекав на Єву.

Вона теж вийшла і поглянула на мене:

 — Я б оце щось випила, щоб зняти стрес, ти не проти?

— Пити наодинці — це алкоголізм, а жіночий алкоголізм взагалі не лікується, — я дав їй легенького щигля і засміявся. — Тож якщо пити, то тільки під моїм контролем, дружину-алкоголічку, хай і фіктивну, я не винесу…

***

Коли ми зайшли до будинку, і зняли верхній одяг, я подивився на Єву:

— Тільки дуже прошу, зніми цю кляту сукню, вона мене дратує. А я поки що підготую все на кухні. 

— Добре, вона мене теж дратує, — сказала вона. — Я взагалі більше люблю спортивний стиль…

— Прекрасно, тоді чекаю на кухні, Єво, — здається, я вперше назвав її по імені.

— Давай, я швидко, — вона усміхнулася і пішла до своєї кімнати. Повернулася дійсно швидко, була одягнена у легкі брюки і футболку, змила макіяж і розпустила волосся, від чого одразу стала виглядати набагато молодшою, майже підлітком. 

Але і я вже встиг дістати вино і закуски, тож коли вона зʼявилась, вже наливав його по келихам. 

— Нагадай, скільки там тобі років? Тобі пити хоч можна?

 Єва

— Мені двадцять, — сказала я. — Але дякую за комплімент, це ж типу комплімент? 

— Типу комплімент, — він кивнув. — Поменше косметики і буде тобі щастя. Ти дійсно красива, не ховай це. 

— А тобі скільки років? — я вмостилася на стілець і запитально поглянула на Костю. — Теж хочеться дізнатися трохи більше про майбутнього чоловіка…