Програмую кохання

В кожної людини трапляються події, які змінюють її життя більше, ніж тисячі інших кожного дня. Більше про них вам розкажуть класики літератури, а не я - бармен в львівському black honey та студент спеціальності інженерія програмного забезпечення в Львівській політехніці. А поки ви приходите в себе, після усвідомлення того наскільки я крутий, я усе-таки розкажу вам про свій злочин. Ну протиправну дію, напевно, але це явно змінило моє життя... 

Літнього ранку в нашому закладі зазвичай багатенько людей, але сьогодні лише постійна клієнтка Марина зі своїм незвичайним американо в моєму виконанні. Вона така самотня, мені її шкода, але Марина постійно повторює фразу: "Людина з книгою в руках не може бути самотньою". Гарно, але здається вона вже сама в це не вірить. Люблю роботу в black honey, заклад надає мені натхнення далі створювати сайти для різних людей та вивчати нову мову програмування Ruby, на якій я хочу створювати сайти, але поки не надто компетентний. Тому я сиджу з ноутбуком і працюю, хоча сьогодні в мене геть немає терпіння. Я напевно більше дивлюся на Марину, ніж працюю. Мою безкорисливу працю перебивають двоє, які наближаються до кав'ярні. Вона схожа на ляльку, тільки в хорошому сенсі цього слова. Мене охопила хвиля якогось незрозумілого відчуття і запаморочення в голові. Можливо вчора був алкоголь лишнім? Я схрестив пальці так, як роблю коли натискаю кнопку "Запустити" якоїсь нової програми, хочу, щоб вона прийшла сюди. Так.... Перемога! Я посміхнувся щиро, хоча напевно посміхатися я почав раніше, ще з того часу, як побачив її.

 - Доброго дня,- привітався її хлопець зі мною. Хлопець? Я не бачив його. Можливо він не її хлопець? Так, приземлився! Ти бачив стільки гарних дівчат, що не так? Хоча її не можна було назвати просто  гарною. Лялька скоріше була супермила.- Ей, ви тут?,- махав рукою мені перед обличчям "її хлопець"

 - Вам погано? Сядьте, будь ласка,- звернулася до мене дівчина, що було мило з її боку. Треба приходити в себе, а не літати в думках:

 - Ні, все чудово, пробачте за незручності. Мій мозок не переключився з програмування,- збрехав я. Цими словами сподівався здивувати дівчину, але вона лише посміхнулася

 - Мені лате, будь ласка,- замовив "її хлопець",- Тобі що, Дара?,- звернувся він до дівчини. Значить, Дара

 - Олексій, я тебе прошу не став мене в незручне становище, ти мені допомагаєш сьогодні, тому кава з мене,- сказала Дара другу. Скільки можна дізнатися про незнайомих людей з двох слів, просто неймовірно. Звичайно набагато більше можна дізнатися з їх девайсів. Дара дивилася тепер на мене та продовжила: Мені лате і колд брю, будь ласка

 - Розрахунок картою?,- запитав я з дурною посмішкою на обличчі. На її місці, я подумав би, що цей хлопець божевільний

Вона розрахувалася та сіла за столик навпроти мене. Ну звичайно її друг також. Я прекрасно чув, що вони говорять. Так, це неправильно. Але принаймні це не найгірше, що може бути. Тому, я робив їх напої, слухаючи Дару:

 - Олексій, мені потрібно навчитися створювати Гугл таблиці, Гугл форми різні, опитувальники,- говорила вона йому. Я б міг теж навчити її цих дурниць

 - Простіше простого,- відповів Олексій.- Виймай планшет

 - Не кажи, що це просто, я відчуваю себе неповноцінною. Я б змогла придумати, як це робити сама, але це відповідально. Це робота для тієї медичної організації про яку я тобі розповідала,- продовжувала дівчина. Отже, медичної? Тепер зрозуміло, чому вона запитала, чи мені погано

 - Дивися, відкриваєш тут,- почав її друг, а я перестав їх слухати. Час від часу, я перевіряв, чи досі він пояснює, щоб не випустити потрібної інформації.

 - Ваші напої,- сказав я і поставив на стіл лате та колд брю

 - Дякую,- сказала Дара, а я в цей момент подивився на її планшет, де була відкрита соціальна мережа. Дивно? Я все-таки щось пропустив. Добре, що в мене фотографічна пам'ять. 

Я прийшов до стійки і відтворив її ім'я користувача. В моїх планах було дивитися на неї просто перед мною, але це було б безтактно, тому я просто роздивлявся її фото в своєму телефоні та продовжував слухати. Мені надзвичайно пощастило, що відвідувачів більше не було. Загалом їх розмова була не надто для мене інформаційна. Вдалося дізнатися, що вона любить солодке, але обмежує себе, хоче займатися волонтерською роботою в організації медиків, про яку йшлося раніше, очевидно, що вона навчається в Львівському медичному, кілька разів вона згадувала про книгу, яку нещодавно прочитала і хотіла прив'язати новий волонтерський проект якось з нею (я багато що на тому моменті пропустив, бо робив еспресо з собою новому відвідувачу), їй також сподобався мій напій, що мені дуже підняло настрій. А що якщо взламати її смартфон чи планшет? Я сварив себе за цю ідею, але вона приносила мені так багато натхнення. Щоправда для цього потрібна трохи інакша інформація. Сподіваюся, сьогодні я її роздобуду. 

Ще півгодини дарма. Весь час її друг розповідав якусь психологічну тактику лікування коми при шизофренії, що дуже її зацікавило, але не мене.

 - Ти знаєш, що інтернам відмінили зарплату?,- запитала Дара свого друга.- Це так нечесно! Уявляєш, закінчуєш університет в 22-23 роки і замість того, щоб хоч щось заробляти - сидиш на шиї в батьків. Я б підтримала їх петицію, якби знала де.

 "Навіщо ти це зробила?",- запитав її я у своїх думках. Тепер в мене було те, що треба. Все простіше, ніж мені здавалося. Створюю фейковий сайт з петицією за інтернів, отримую потрібні дозволи й стежу за нею 24/7. Я відчув себе таким поганим, але моя цікавість і влада над речами затуманила мені очі. Вони ще довго сиділи в нас, сміялися. Мені сподобалося, що її друг заклеїв темною клейкою стрічкою веб-камеру свого ноутбука. Це я називаю "справжній захист". Тільки її нога переступила поріг кав'ярні, я побажав їй "Гарного дня" і взявся до роботи. Моя мотивація була шалена. Це напевно не так пов'язано з тим, що вона мені сподобалася, а з тим, що так до неї ніхто ніколи не залицявся та не буде напевно. Кілька разів мої руки, які друкували код зупинялися, бо мій мозок, говорив, що ідея так собі і можна було банально з нею познайомитися, запросити на прогулянку. Але чомусь цю ідею я відкинув - продовжував набирати. Я вирішив створити сайт за допомогою Ruby. Це мій перший проект на цій мові програмування, що приносило мені ще більше задоволення. Мій сайт був ідентичний до справжнього сайта від міністерства, але в посиланні змінена буква l на I. Здається, що це одне й теж, але досвідчений програміст відрізнить маленьку латинську "л", від великої "і". Та люди не помітять різниці точно. Коли Даша надасть всі потрібні дозволи, скачає пам'ятку(в якій буде захований мій вірус), її девайс перегрузить сторінку, щоб перейти на справжній. Близько 80 % людей просто натискають "Дозволити" на все можливе, тому мій програш був мінімальним. Близько 5 ранку я закінчив. І схрестив пальці. Не знаю навіщо, напевно так на мене вплинула відсутність сну. Попереду очікування. Довге, або ні.