Розділ 1. Поступаю до коледжу

Закінчилася школа і треба було поступати до коледжу. Я в школі вчився середньо і не міг похвалитися хорошими оцінками, бо не любив навчатися, а завжди займався своєю улюбленою справою. І от я вже стою на зупинці і чекаю на автобус до коледжу, в руках у мене величезна сумка з моїми речами. Під'їжджає автобус, переді мною відчиняються двері, я заходжу в автобус і бачу багато молодих людей, я зрозумів, що вони теж до коледжу їдуть. Дістаю аркуш паперу, в якому написано адресу господарів будинку, де я буду жити під час навчання. У коледж їхати не довго, десь години дві. І от автобус зупиняється на зупинці, я виходжу і діставши телефон, я відкриваю карту гугл і дивлюся, як дістатися нового житла. Дивлюся йти не далеко, хвилин 10. Я підходжу до воріт, дивлюся – калітка відчинена. Я трохи злякався і подумав: "Раптом у господарів пес-алабай?" Але розглянувши двір, я зрозумів, що у дворі собак немає. І от я завмирав, дивлячись, як з дому виходить дуже гарна дівчина. Я не можу відвести від неї погляд, я просто був зачарований цією красою. Вона подивилася на мене, усміхнулася і пішла в літню кухню. Я зрозумів, що вона не особливо звернула увагу на мене. І я вирішив не турбувати дівчину, а підійти до дверей будинку. Постукавши по дверях.
    Я бачу виходить жінка доросла, і питає, –  “Олександр це ви?”
    Я відповів, –  “Так це я.”
    Сказала господиня. –   “Ходімо я вас проведу де ви житимете.”
Провела вона в той будинок про який я подумав літня кухня, і куди заходила дівчина. Зайшовши в літню кухню я бачу двох близнюків, мого віку.  
    Господиня сказала, –  “З вами ще житиме цей хлопець. Ну я пішла до себе, а ви поки знайомтесь.”
Я привітався з ними представився і вони представилися переді мною, одного звуть Сергій, а другого Юра. Вони близнюки, але розрізнити їх можна Сергій трохи більший за Юри. Я розмовляв із новими друзями, вони навчаються на Программіста і вже на другому курсі. А я поступаю теж на програміста, і зрозумів у кого запитувати поради щодо навчання. 
    Я запитав, –  “Як звуть дівчину доньку господарів?” 
    Сергій відповів, – “Вона ще школярка навчається у 8 класі та їй 15 років.”
    Я сказав, –  “Вона дуже красива.” 
    Юра відповів, –  “Вона нам теж подобається, але у неї хлопець є, а у її хлопця батько мер цього міста, так що вона не доступна для звичайних студентів.”
    Я зітхнув важко і сказав, –  “Шкода вона дуже гарна.”
    Сергій сказав, –  “Не засмучуйся, зате вона хороша подруга для нас, і ти їй теж сподобаєшся як друг.” 
І тут я почув сміх, обертаюся і дивлюся вона стоїть. 
    Вона простягла руку мені, щоб привітатись і сказала, –  “Я Альона, а тебе як звати?”
Я розгубився і не знав що сказати від такої раптовості. 
    Юра крикнув, –  “Його Олександр звати!” 
    Альона посміхнулася і сказала, –  “Приємно познайомитися, добре я побігла до школи.” 
Я подивився на час зараз 8:00 ранку. Я дивлюся посміхаються Сергій та Юра. 
    Я сказав теж з посмішкою, –  “Нічого смішного тут нема.” 
    Сергій сказав, –  “Добре зараз не до сміху треба йти на пари.” 
Ми взяли з собою зошити і пішли на навчання. 
    По дорозі я запитав, –  “А школа де навчається Альона далеко від дому?” 
    Юра відповів, –  “Хвилин 5 йти не далеко.”
     “Я не дуже дурним їй здався,” – Посміхаючи сказав я.
     “Та все нормально з кожним може таке статися,” – Відповів Юра.
Підходячи до коледжу, я бачу багато студентів. 
Мені Сергій сказав, –  “Пішли ми тебе проведемо до розкладу занять.” 
Я подивився бачу перша пара Вища математика. 
    Юра посміхнувся і сказав, –  “Побачиш хто викладає математику.” 
Я подумав цікаво що він про це сказав, значить чекає на мене сюрприз якийсь. Підходжу я до аудиторії та бачу багато студентів, продзвенів дзвінок початок пар. І ми заходимо в аудиторію, я як завжди сідаю на останню парту подалі від викладача, така звичка ще зі школи. Біля мене сіла симпатична дівчина. 
    Я запитав, –   “Як тебе звуть?” 
    Вона відповіла –  “Наташа, а тебе як?” – Спитала вона. 
    Я відповів –  “Олександр.” 
І тут бачу заходить господиня будинку де я живу в час навчання, і я зрозумів вона викладач вищої математики. Вона зробила перекличку, усі на місці. І почала розповідати про матриці, я слухав з дуже великою цікавістю, мені ця тема дуже сподобалася. Я подивився на час та бачу вже залишилося 5 хвилин до закінчення пар. Викладач дав завдання на цю тему матриці. Продзвенів дзвінок вже настала перерва, перерви 10 хвилин між парами. Я спустився на перший поверх щоб подивитися яка наступна пара, та й ще переглянув всі пари. Сьогодні перший день навчання і лише три пари, наступна пара англійська і потім філософія. Я глянув на право і бачу Наташа стоїть і теж дивиться на розклад занять. 
    Вона подивилася на мене і сказала, –  “Давай будемо дружити.” 
     “Добре.” 
Ми почали розмовляти, і не встигли розбалакатись як уже продзвенів дзвінок на пари. Ми разом сіли за парту. І пройшла пара англійської та потім філософії. Ми з Наташою виходячи з коледжу пішли тим же шляхом, вона живе недалеко від мене і теж наймає будинок. 
    Наташа сказала, –  “Я кругла відмінниця в школі була,” – І запитала, –  “А ти як вчився.” 
Спочатку була невелика пауза, я не знав що сказати. 
    І думаю гаразд так і скажу, –  “Я середньо вчився у школі. А ти як кругла відмінниця у школі була, то ти напевно закінчиш коледж із червоним дипломом.” 
    Наташа посміхнулася і сказала, –  “Не знаю, хотілося б звичайно, подивимося як навчання піде.” 
Тут ми підійшли до перехрестя, і нам йти в різні боки. 
    Я сказав, –  “Давай я тебе проведу.”
Наташа погодилася, і ми продовжуючи розмову не помітили як вже підійшли до її будинку. Я дістав аркуш паперу і написав щось, і дав їй. Ми попрощалися і я пішов до себе додому, а на аркуші, який я їй дав, було написано зустріч на побачення сьогодні о 19:00 біля головного входу парку.
Я прийшов додому задумливий думав тільки про Наташу, і не помітив як прийшли Сергій і Юра. Я лежав на ліжку і розмірковував. 
    Юра запитав, –  “Про що думаєш ти не сказав ні слова з того моменту, як ми прийшли.”  
    Я посміхнувся і сказав, –  “Познайомився з дівчиною і сьогодні вже у нас побачення.”
    Сергій посміхнувся і сказав, –  “Так, цікаво в перший день навчання ти познайомився з дівчиною.” 
     “Як її звуть,” – Запитав Юра. 
    Я відповів, –  “Наташа, вона моя однокурсниця.” 
Я подивився на час і вже 17:00 я подумав потрібно вже збиратися потихеньку. Я зібрався і треба вже виходити. Підходячи до входу до парку я подивився на час зараз 18:50 І тут я обернувся дивлюся вона іде у красивій білій сукні та я завмер розглядав її та бачу що вона дуже красива, і сукня добре виглядала на її фігурі. 
    Наташа підійшла і сказала, –  “Добре виглядаєш.” 
    Я посміхнувся і сказав, –  “Спасибі, – і додав ще, – Ти теж дуже добре виглядаєш у білій сукні.” 
Ми вирішили прогулятися парком, йшли та розмовляли. 
    Я запитав, – “Чому ти вирішила поступити на програміста.” 
    Наташа відповіла, – “Я любила в школі розгадувати логічні завдання, а програмування це постійне вирішення завдань.” 
    Я сказав, – “Ми з тобою чимось схожі, але тільки я любив створювати невеликі програми, ігри і т.д.” 
Ми йшли далі та розмовляли. Не помітили як уже стемніло, я подивився на час і вже 22:00. 
    Наташа сказала, – “Вже пізно я вже йтиму додому.” 
Я запропонував провести її, і ми продовжуючи розмову пішли до неї. 
    По дорозі я запитав,  Що будеш робити після закінчення Коледжу. 
    Вона відповіла, – “Влаштуюсь на роботу програмістом.” 
    Я сказав, – “У мене мрія створити дуже реалістичну гру, після Коледжу теж влаштуюся на роботу і окрім роботи розроблятиму цю гру.” 
    Наташа сказала, – “Я можу допомогти.” 
    Я відповів, – “Спасибі, і я думаю запропонувати ще моїм новим друзям Сергію та Юрі, ми разом живемо та знімаємо будинок, і вони вже на другому курсі.” 
    Наташа спитала, – “І теж на програміста вчаться?” 
    Я відповів, – “Так.” 
І ми вже підійшли до будинку Наташі, ми попрощалися і я пішов додому. Приходячи додому, я запропонував Сергію та Юрі після закінчення навчання почати розробляти мою гру, вони погодилися. 
    Юра запитав – “Як побачення пройшло?” 
    Я відповів, – “Добре ми з Наташою багато чим схожі.” 
    Сергій запитав, – “На весілля запросиш?” 
Я посміхнувся і сказав, – “Ми лише один день знайомі.” 
    Юра сказав, – “Нічого ще все попереду.” 
І ми дивимося Альона до нас прийшла, 
    Сергій спитав, – “Чому так пізно до нас у гості прийшла.” 
    Альона відповіла, – “Та нудно вдома мені, уроки поробила і не знаю що робити, лягати спати не хочу.” 
    Я запитав у Альони – “Ти на кого будиш поступати після закінчення школи?” 
    Альона відповіла, – “Я сильно люблю малювати, і швидше за все поступлю на мультиплікатора, мультфільми малюватиму,” – І додала, – “Пішли до мене до дому, я покажу тобі свої роботи.” 
Зайшовши в будинок я дивлюся дуже красиві малюнки та реалістичні наче фото.
    Я сказав, – “Ти дуже гарний художник,” – Я запитав у Альони, – “Не хочеш мені допомогти з розробкою гри? Мені якраз потрібен художник.” 
    Альона запитала, – “Яку гру ти хочеш створити?” 
    Я відповів, – “Дуже реалістичну як наше життя,” – Та додав – “Якщо ти погодишся то нас будить вже 5 людей.” 
    Альона погодилася допомогти мені, я зрадів, попрощався з нею і пішов до себе. Заходячи в будинок я сказав Юрі та Сергію, Альона з нами буде розробляти гру, і вона дуже хороший художник. Ми лягли вже спати, та обмірковували що буде у грі, та не помітили як заснули. Настав ранок, я прокидаюся від будильника, зараз сім годин. Я дивлюся вже не сплять Юра та Сергій. Ми зібралися і пішли на навчання. День був гарний. І так минали години, день потихеньку йшов до кінця.