Батл -Щастя-

— А з вами, дорогі глядачі я, ваш ведучий — Ніколя Лупіля! — представився перший ведучий. — Поруч зі мною стоїть Маргарет Лупіля, моя дружина!

На пальцях обох ведучих красувалися прості обручки, вочевидь, подружжя Вувенкус — останні гості, які були на програмі з Ніколя та Маргарет — зробили свій внесок у їхню, вже спільну, долю! Вони ледь стримували себе від закоханих поглядів одне на одного. Зрештою, вони були в ефірі

"І ми раді вітати вас у програмі: "Ранок у Лупіляндії"! Чудовий ранок у чудовій країні — ось запорука щасливого життя!", — разом вигукнули вони. 

— Для тих, хто хвилювався, любі друзі, з нами усе добре! Просто ми з Маргарет були у медовому місяці, — пояснив Ніколя, дивлячись у кінокамеру. 

— Так, — підтримала його Маргарет, тримаючи чоловіка за руку. — Ми з Ніколя вирішили одружитися, нічого страшного не відбулося! 

— І на честь нашого повернення, нашою командою, що бере участь у створені програми "Ранок", було прийнято рішення зробити невеличкий експеримент! Ми запросили не одного гостя, а одразу двох! Такого ще не було у нашій програмі, а тому дивіться до кінця! — промовив Ніколя.

— Зрештою, реклами на нашій передачі немає! — пожартувала жінка. — Та й не доїдуть сюди рекламодавці — шаленої сили Хуртовина продовжує засипати нашу студію снігом. Сьогодні просто так збіглося, що сніг розгребли швидко! 

— Без зайвих слів, шановні телеглядачі, представляємо вам наших сьогоднішніх гостей! — промовив Ніколя. — Пан Фузен Бузен! 

На стелі тепер висіло два прожектори. Той, що запалився першим, світив спокійним синім сяйвом. Цей прожектор, показав чоловіка, що був вдягнений у чорний одяг! Сорочка, кофта, штани, чоботи — навіть шкарпетки були чорними! Чоловік виглядав звичайно, можливо трохи траурно. 

— І пан Луска Блузка! — промовила Маргарет.

Другий прожектор, на відміну від першого, засвітився червоним сяйвом. Не сильним, але доволі контрастним на фоні синього. У червоному сяйві стояв невисокий чоловік, вдягнений у доволі яскравий одяг. Але найголовніше і перше, що впадало в очі — величезні рожеві окуляри. 

Гості, разом з ведучими, пройшли до великого квадратного столу. Звичайний стіл, на який цвяхами прикрутили чотири мікрофони. По одному з двох різних сторін — для гостей. Два на одній стороні — для Ніколя і Маргарет. 

— Отже! Шановні гості, — почав ведучий. — Головна тема — щастя! Головні правила: не кричати, не перебивати, не переходити на особистості! Якщо усе зрозуміло, тоді почнемо! Загадуйте: орел чи решка?

— Орел, — швидко промовив пан Луска. 

— Решка, — прийняв пропозицію Фузен.

Ніколя підкинув монету і, коли та впала, той вдарив по ній долонею. Коли він підняв руку — усі побачили зображення орла.

— Ну, раз випало мені, тоді я почну! — посміхнувся пан Блузка. — Щастя — це те, що переслідують усі живі істоти на цій землі. Від хробаків і комах, до китів, слонів, дельфінів і, звичайно, ж нас, людей! Доведено, що навіть тварини на кшталт собак чи коней можуть хворіти на депресію! 

— Добре, — кивнув пан Фузен. На відміну від свого опонента, він не виглядав таким радісним. — А що таке "щастя"? Як його можна виміряти чи з'ясувати? І найголовніше, а що таке "нещастя"? 

— Оу, ну, щастя — це коли в тебе усе добре, це коли є гармонія, радість, насолода життя! Зрозуміло, що коли усього цього немає, то людина нещасна! — відповів Луска. 

— Тобто якщо я не насолоджуюся життям, то я обов'язково нещасливий? Коли в мене немає радості чи гармонії, то я не маю щастя? — провокував опонент. — А якщо я, ну не знаю... Займаюся важкими фізичними вправами у тренажерній залі? Я піднімаю важкі речі, мені неприємно, важко, можливо навіть боляче! Я нещасна людина? 

— Ем... Ну... Я не про це казав... — розгубився пан Луска. 

— Добре, хай з тим визначенням! Як це "щастя" зрозуміти? От я з'їм банан і в мене підніметься рівень дофаміну, окситоцину, серотоніну та іншої гидоти! Я стану щасливим? — запитав чоловік. 

— Ні! — швидко відмовився пан Луска. Але потім, обдумавши сказане, виправився: — Ну тобто так, але я не про таке щастя говорю! Звичайно, можна, умовно кажучи, зробити себе щасливим "штучно". Можна напряму вколоти собі ці гормони, можна з'їсти антидепресантів, що не дозволять "вийти" вже існуючим гормонам, а можна, наприклад, зайнятися іншою залежністю — сигаретами, алкоголем, забороненими речовинами! Усе це "псевдо-щастя" не робить людину по-справжньому щасливою! 

— А що ж робить?

— Ну, я гадаю, що щастя знаходиться в кожному з нас! Більшість людей живе в дизгармонії з собою, тож не дивно, що усі ми такі не щасливі! Якщо людина сяде перед порожньою стіною, а ще краще — перед дзеркалом! І після цього, дуже чесно і дуже відверто "поспілкується із собою". Без брехні з чесним визнанням! Саме тоді вона знайде власне щастя! 

— Ні, вона просто витягне "несвідоме" у "свідоме", — легко відбив цей аргумент пан Фузен. 

— Тобто ви хочете сказати, що для щастя не потрібно мати гармонію із собою? — запитав опонент, провокативно піднявши одну брову. — Якщо людина буде робити те, чого вона сама не розуміє — вона просто буде бігати по замкненому колу. Ведена бажаннями та сенсами інших — та просто буде виконувати чужу волю!