Стоїцизм та Аскетизм

— А з вами, дорогі глядачі я, Палео Лелео! — представився ведучий, що підміняв Ніколя.

— А також я, Мара Такара, — промовила помічниця, що підміняла Маргарет.

"І ми раді вітати вас у програмі: "Ранок у Лупіляндії"! Чудовий ранок у чудовій країні — ось запорука щасливого життя!", — разом вигукнули вони.

— Маємо принести вибачення перед нашими телеглядачами за довгу відсутність будь-яких ефірів. Неймовірної сили Хуртовина замела дороги до студії настільки сильно, що пройти пішим ходом, проїхати на автівці чи навіть верхи на танку — було неможливо. Та зараз наш "робітник" впорався і трохи прибрав сніг, що і зробило можливим наш сьогоднішній випуск! — промовила Мара, пояснюючи глядачам їхньої програми причини затримки. 

Гості підняли гучні оплески — усі давно чекали на продовження передачі, але аномальна зима, що наступила наче за якимось дивним бажанням — повністю відрізала усі можливості провести ефір. 

— Так, — кивнув чоловік. — Не будемо ще довше затримуватися. Наш сьогоднішній гість, — промовив Палео, — людина, що не бігає по торгівельних центрах у пошуках сумки з останньої колекції Фуччі. Особа, якій не важливо які в тебе "тачки", "яхти", "дівки"! Персона, що зрозуміла те безкінечне-вічне і тепер просто йде до озера, спостерігаючи за красою природи та світу!

— Абубелій Абуций! — промовила Мара і прожектор, що висів на балці, яка була майже під стелею, спалахнув теплим жовтим сяйвом. У цьому сяйві стояла людина, що виглядала дуже просто: чоботи, що виглядали так, наче їх зняли зі спартанського воїна, а також, доволі старий на вид, червоний хітон. А на голові чоловік мав... Дійсно спартанський шолом. 

"Дякувати, що хоч без зброї!", — одночасно подумали ведучі.

— Ви сьогодні без спису, — пожартував Палео, дивлячись на незвичний вид їхнього гостя. 

— О, я приніс спис! Але в мене на вході охорона ваша його забрала... Сказали, що сюди з цим не можна! 

"А ні, зі зброєю...", — швидко змінили думку обидва.

Гість пройшов у студію і зайняв своє місце. Хоч уся будівля була зачинена на час тривалої й нестерпної Хуртовини, але трон, який залишився після минулого гостя кудись зник. Чи то його прибрав персонал, чи то хтось інший, але факт залишався фактом — сидіння не було. 

Втім і радощів від цього також. Адже тепер на його місці була величезна мармурова каменюка! Причому не просто шмат мармуру — ні! Це була масивна колона! Точніше її верхівка... Зверху, ближче до краю, цей камінь хтось обробив так, що той став нагадувати хвилю, а вниз, до підлоги — звичайна колона, яку можна було побачити біля якоїсь величної будівлі. Таке Палео бачив тільки у мультиках про давню Грецію, Афіни, Спарту. Каменюку точно хтось використовував як стілець — це було видно. Саме на неї і сів гість. 

— Тож... — промовив ведучий, все ще дивлячись на мармур. — Пане Абубелій, розкажіть нам про те, що ви сьогодні зібралися розповідати нашим телеглядачам? 

— Ну, коли мені надійшов лист із запрошенням, там була вказана тема: "Стоїцизм"! Гадаю, що саме про це тут і хочуть почути від мене! — пожартував гість. 

Ведучі тільки посміялися, зал також підтримав оплесками. 

— Так, — кивнув Абуций. — Тоді я ще зачеплю тему аскетизму, бо в наш час, як на мене, це також має певну значущість та важливість! 

— Звичайно, як вам буде зручно! Час в нас є! — промовила Мара. 

— Тож... — зітхнув чоловік. — Я почну зі стоїцизму! — промовив він. — Стоїцизм, в першу чергу, це не просто філософія а-ля: "Терпи те на що не можеш вплинути!". Так, ця думка є у самому вчені, але першочергово, стоїцизм це філософія про внутрішні цінності, добрі наміри, моральну та психічну протидію труднощам життя! Доброчесність та справедливість, стриманість та сміливість — ось це про стоїцизм! А те, що людина просто терпить ті чи інші незгоди, руйнуючись при цьому всередині — не робить її стоїком. Також і не робить стоїком людину вчинки, які є негідними — навіть якщо ці вчинки допомагають подолати кризу! 

— Що ви маєте на увазі під цим? — запитала Мара. 

— Якщо людина довго шукає собі партнера, кохану людину з якою вона бажає пройти усе життя пліч о пліч, але, довго не знайшовши її, раптом пускається у розпусту — вона не стоїк, і вона не "перемогла". Я би міг сказати, що вона просто прибрала маленький камінь, що тисне на неї і відкрила шлях до величезного валуна, що розчавить її потім, але... Якщо говорити відсторонено, то подолання кризи не повинно шкодити внутрішнім критеріям людини! 

— І що, тоді просто чекати й терпіти, поки усе "там" в труху не перетвориться від старості? — запитав Палео. 

— Просте терпіння також не робить людину стоїком, як я зазначив раніше! — миттєво відповів Абубелій. — Потрібно розділяти активне терпіння і пасивне терпіння! Якщо я буду бити вас палицею, а ви просто будете лежати, нічого не робити і страждати — ви терпите пасивно, тут немає нічого гарного. Але якщо ви намагаєтеся втекти, при цьому я також вас б'ю і ви тікаєте й терпите — ви терпите активно — це гарна, активна, дія. Так, буває у житті, коли людина не може проявляти активну дію — хтось помер і від цього сумно, наприклад. Що б людина не робила — мертві не повернуться у цей світ. І тут залишається лише пасивний опір складнощам. Але ось у нашому прикладі з партнером — людина може виявити волю та дію і збільшити свої шанси знайти собі пару!