Діалектика

— А з вами, дорогі глядачі я, ваш ведучий — Ніколя Лупіля! — представився перший ведучий. — Поруч зі мною стоїть Маргарет Левретка, моя помічниця!

"І ми раді вітати вас у програмі: "Ранок у Лупіляндії"! Чудовий ранок у чудовій країні — ось запорука щасливого життя!", — разом вигукнули вони.

— І наш сьогоднішній гість, — промовила Маргарет. На цей раз, вона називала ім'я того, кого вони запросили до їхньої програми. — Фуфелліус Пухляндро —відомий оратор, критик, а також людина, що може "розрулити" будь-яку суперечку! 

У цей момент підсвітився прожектор, що висів на стелі. Його сяйво було спрямовано на людину, що мала неймовірно вродливе тіло. Старовинні статуї мужніх воїнів навіть і близько не були поруч із цим "витвором мистецтва". Чоловік був у довгих охайних штанях, а також у білій чистій сорочці, рукава якої були підігнуті, щоб краще показати м'язи його рук та спини. 

Усі троє швидко пройшли до студії та зайняли свої місця. Коли чоловік сів на нове, замінене після останнього гостя, крісло — Маргарет ледь не почала пускати слину, розглядаючи його м'язи, контури яких проступали під одягом. 

— Маргарет, — тихо хлопнув її по нозі Ніколя. — Ми знімаємо! 

Після цього жінка трохи відсахнулася і, щоб не спокушати себе, відвернулась до камер та глядачів. 

— Ітак, пане Фуфелліус, — промовив Лупіля. — Що Ви нам би хотіли сьогодні розказати? Я чув, що ви майстер знаходити рішення будь-яких конфліктів? Можливо... Ви розкажете про ваш секрет, як ви це робите? 

— Та усе дуже легко, пане Ніколя. — Пожав плечима гість. — Справа у діалектиці! 

— Звучить знайомо, а що це? — попросив розповісти ведучий. 

— Якщо коротко, то діалектика — це філософська концепція, що розглядає взаємодію протилежностей! — легко пояснив Фуфелліус. 

— О, звучить цікаво! — промовив Ніколя. — І як вона розглядає це?! 

— Через конфлікти та протилежності! — пояснив Пухляндро. 

— Тобто?! — злякалася Маргарет. — Щоб ми з вами прийшли до чогось спільного й нового, нам потрібно влаштувати конфлікт?

— Два плюс два — це п'ять! — сміливо заявив гість. 

— Ні... — обережно промовив Ніколя. — Це чотири... 

— Ось! Тепер ми маємо конфлікт! — посміхнувся Фуфелліус. — Дуже важливо розуміти, що конфлікт — це не сварки, не образи та не звинувачення. Конфлікт, по-простому, звичайна незгода. Коли стикаються дві "правди", то їхня взаємодія, при правильному методі, завжди призведе до чогось нового! 

— Що ви маєте на увазі під "правильним методом"? — запитав Ніколя. 

— Не переходити у сварки, а раціонально обговорювати і відстоювати погляди, спираючись на чужі та власні докази позиції! 

— Добре, а як це відбувається? Ну, можна більш детально, щоб наші глядачі також це зрозуміли? — попросила Маргарет. 

— Легко! — посміхнувся гість. — Коли зустрічаються два протиріччя — починається конфлікт. У ході конфлікту ми знаходимо третє твердження, що є як би результатом поєднання першого протиріччя із другим. Якщо зручніше — теза та антитеза. Це твердження — і є новою істиною, що якісно більша за перші два протиріччя. Тобто, якщо ми візьмемо наш останній конфлікт: "2+2 = 4" та "2+2=5". При доведені — ми знайдемо більш якісну позицію, що пояснить нам не тільки те, що два плюс два це чотири, а ще й доведе чому! Так ми вийдемо у перший закон діалектики! 

— Що за закони? — запитала Маргарет. — Можна більш детально?

— Звичайно! — кивнув Пухляндро. — Якщо коротко: "Перехід від кількості до якості!". Це легко видно на останньому прикладі. Було два коротких твердження, а стане одне, проте більш глибоке. 

— Так, із першим зрозуміло! — кивнув Лупіля. 

— Другий краще буде показати! — із цими словами, гість обережно провів ногою по ворсу, що був на підлозі. Ниточки, притиснуті черевиком, швидко вималювали цифру "6", що була розгорнута бубликом до Фуфелліуса. — Яке це число?

— Дев'ять? — промовила Маргарет. 

— А з мого боку це шість! — пожав плечима гість. — І так усе у цьому світі. Світ — це, взагалі, протилежність. Те, що правда для вас — може бути брехнею для мене. Або у нас можуть взагалі бути дві правди, що, тим не менш, конкурують між собою. 

— Як це? — не повірила жінка. 

— Людина хоче повної свободи, але повна свобода веде до пригнічення та позбавлення свободи, — миттєво привів приклад чоловік. — Або, якщо це не подобається, от вам інша: впевненість веде до ліпших результатів. Але сумніви захищають від дурних рішень. 

— Добре, — погодився Ніколя. — А що із третім законом? 

— Третій закон — це заперечення заперечень! Якщо коротко: ми не зробимо нове, поки не заперечимо старе. А те, в свою чергу, має спадковість старого, проте вже у новій мірі! Ось простий приклад з природи: зерно! Зерно, по-простому, заперечує те, що воно "рослина". Втім, проростаючи, воно починає заперечувати те, що воно зерно, після того, як воно утворилося у рослину, воно дає зерно, проте це вже не те зерно, що було на початку, а ще й навіть не той грунт, що був на початку. Тобто утворюється не коло, а спіраль, що веде до постійних змін.