Нігілізм!

— А з вами, дорогі глядачі я, ваш ведучий Ніколя Лупіля! — представився перший ведучий.

— А я Маргарет Левретка, — промовила помічниця. 

"І ми раді вітати вас у програмі: "Ранок у Лупіляндії"! Чудовий ранок у чудовій країні — ось запорука щасливого життя!", — разом вигукнули вони. 

— І наш сьогоднішній гість, — продовжив Ніколя, — Шлепардо Клєпінні! Людина, що вигадала депресію, чоловік, до якого світ не знав суму, той самий друг, що завжди ходить понурий! 

Після цих слів, прожектор, який відремонтували після попереднього гостя, засвітився і у променях світла з'явився високий чоловік. Він виглядав хворобливо: був надзвичайно худим, шкіра бліда, а довгі чорні пасма волосся, щільні наче штори, закривали його голову як шолом. Чоловік був вдягнений у чорний светр та сірі штани. Він підняв руку, вітаючись, а аудиторія підтримала його оплесками. 

  — І темою дня, — почала раптом Маргарет, — буде "Нігілізм"! Що це таке та з чим це їдять — наш шановний гість зараз і розкаже! 

Дуже швидко усі троє сіли на свої місця у аудиторії. Поруч з кріслом чоловіка стояла невеличка ваза, що тримала соняшник, який було зроблено з пластмаси та паперу. Коли Шлепардо сів поруч — цей соняшник потускнів та зав'яв. 

— Вибачте... — розгубився чоловік. Його голос був слабким і хриплуватим, тож ведучі швидко дали йому більш гучний мікрофон. 

— Нічого, у нас таких багато ще є! — посміхнулася Маргарет. 

— Давайте перейдемо до теми нігілізму! — перейшов до суті Ніколя. — Пане Клєпінні, підкажіть, що це взагалі такі і звідки воно взялося? 

— Так, — кивнув Шлепардо. — Якщо ми говоримо про нігілізм, то тут важливо розуміти не стільки те, як зароджується це, скільки як те — що воно собою являє. Історії про початок цієї концепції різні: хтось говорить про те, що це монахи вигадали. Хтось каже, що філософи. І дебати тут можна вести довго, але от те, що важливо — це "що таке нігілізм"!

— Так, добре, — кивнула Левретка. — І що таке "нігілізм"?

— Нігілізм — це відмова та заперечення, — пояснив гість. — При чому відмова якраз від усього, що є у світі: сенс життя, мораль, цінності, знання... Нігілізм можна порівняти з бомбою, яку людина скидає на себе сама. Хоча я б краще назвав це інформаційним вірусом — інфекцією, що поглинає та перетворює на сміття усе те, що є у людині! 

— Так... — промовив Ніколя. — І навіщо ж тоді ця концепція?! 

— Вона позбавлена сенсу! — промовив Шлепардо. — Свого роду, це можна назвати анти-концепцією. Бо якщо різні філософські напрями та течії допомагають людині вижити у світі й дають хоча б якісь відповіді. То нігілізм не дає людині нічого! Більш того, він майже прямо каже: "Лягай на землю і вмирай! У цьому світі немає сенсу нічого!". 

— І чому так відбувається? — задала влучне питання Маргарет. 

— Бо... Ми не живемо вічно! — пожав плечима Клєпінні. — Більш того, якби навіть і жили, то нігілізм би зіпсував усе це, бо наше життя у цьому світі, фактично, страждання! Тоді в нас є дві позиції...

— А от давайте ретельніше про це! — впіймав момент Ніколя. — Розкажіть детально про обидва варіанти! 

— Ну добре, ось перше: ми живемо не вічно. Це факт, усі ми помремо колись. А після нас буде хтось наступний, хто прийме цей світ. Тоді абсолютно не важливо та немає значення нічого, що є у цьому світі. Якими б сильними та могутніми ви не були. Скільки б влади та грошей ви не мали — на певному відрізку часу це множиться на нуль. Ось уявіть собі, що колись, тисячі, десятки тисяч років тому, жила супер багата й могутня людина. І навіть не важливо, робила вона цей світ краще чи гірше — ми про неї нічого не знаємо і не пам'ятаємо. Тому її досяги — знецінюються. Картина Ван Гога цінна, бо ми знаємо, що це намалював Ван Гог. А покажіть картину дитині, яка ще не знає нічого у мистецтві, і вона вам скаже, що це мазня. Більш того — вона ще й почне малювати те, що, як їй буде здаватись, вродливіше! Так, до речі, я зараз і продемонстрував, як нігілізм знищує цінності. Більш того, мораль та знання також розкладаються у непотріб за такою ж схемою. Колись був період у історії, де людям доводилося розмножуватись через шлюби всередині сімейного кола. А зараз це неприйнятно і огидно. Колись, зовсім не так вже й давно, людину могли вбити на вулиці! А вбивці нічого б не зробили, бо загиблий був просто не тієї національності. Колись те, що ми знали як "стійкі закони фізики" розвалилися від нових революційних ідей. 

— І що нігілізм каже тоді робити людині у цій ситуації? — запитала Маргарет. Було видно, що у жінки трохи погіршився настрій від подібних тем. 

— А нігілізм нічого не дає у відповідь! — легко відповів Шлепардо. — Уявіть собі величезну чорну діру, що живе прямісінько у людині в голові. Ось це — нігілізм. Ця діра висмоктує усі ідеї, усі натхнення та усі реакції. При чому як позитивні, так і негативні! Біль більше не дратує, радість вже не викликає ейфорію. І так далі... Нігілізм просто приходить і ламає те, що є, вказуючи на те, що це "не важливо". Що це не містить сенсу. А якщо ви питаєте це, щоб зрозуміти, що тоді робити — усе просто. Гедонізм. Причому дуже короткий гедонізм! Бо ті страждання та сили, які людина, наприклад, вкладає у те, щоб зростити на полі їжу — зовсім не варті тієї насолоди, яку людина отримає у результаті. Так, ми робимо це для того — щоб не померти від голоду. Але насолода від їжі максимальна лише на границях смерті від голоду й знесилення. У іншому випадку — це емоції простого рівня, типу: "ну, я поїв". Тому найліпший вихід у цьому — "кайфанути" наостанок і закінчити страждання!