Демократія

— А з вами, дорогі глядачі я, ваш ведучий Ніколя Лупіля! — представився чоловік середніх років середнього зросту. Коротка неголеність та сивувате волосся: чоловік виглядав як дідусь, що тілом застряг на сороковому році життя. 

Темна велика студія поділялась на три умовних кола! Найбільше коло — глядацьке: там сиділи глядачі, яких запросили подивитися на шоу власними очима. Середнє коло — технічне. Тут були камери, оператори, звукорежисери, обслуговуючий персонал та усе, що було необхідно, щоб забезпечити безперервну трансляцію прямого ефіру! І найменше коло — студія. Єдине місце, що гарно освітлювалось кількома прожекторами, а також спеціальними студійними ліхтарями. Тут була велика зелена софа, було велике крісло для гостя, а також стіл та інші речі, що одночасно створювали і затишок і приємну домашню атмосферу. З екранів телевізорів ця студія виглядала як додаткова кімната, що була у кожній квартирі, в якій було увімкнений телевізор. 

— І я радий вітати вас у програмі: "Ранок у Лупіляндії"! — пафосно заявив ведучий. — Чудовий ранок у чудовій країні — ось запорука щасливого життя.  І наш сьогоднішній гість — письменний Тумба Юмба! Ви, мабуть, могли десь чути це ім'я, однак я вам скажу, любі глядачі, що це дуже розумна людина, — повідомив Ніколя. — Що, до речі, має деяку відомість у вузьких колах! Пані та панове, зустрічайте — Тумба Юмба! 

Прожектор, що висів на балці над студією, різко запалився жовтуватим м'яким світлом і усі побачили високого товстуватого чоловіка, що був вдягнений у довге худі, широкі штани, а також високі кросівки. 

— Вітаю вас! — посміхнувся Тумба, піднімаючи руку. Аудиторія у студії підтримала його привітання своїми оплесками. 

Ніколя, широко посміхаючись, обережно доторкнувся до спини гостя та супроводив його до зеленого дивану, де сиділа жінка. 

— Вітаю, — промовила вона. — А я Маргарет Левретка, хотіла б сьогодні також поговорити із Вами, пане Юмба! 

Коли овації закінчилися, а гість знайшов собі місце, двое ведучих продовжили. 

— Отже, пане Тумба, — промовив Ніколя. — В останні дні соцмережі майже розривалися від Ваших історій, що були пов'язані із демократією...

— Так, я тільки сьогодні, — втрутилася Маргарет, — поки на роботу їхала — побачила два відео на цю тему! 

— Ось! — підняв у лікті руку Ніколя, наче підтримуючи слова колеги. — І нам би було дуже цікаво дізнатись, чому ви зробили такі висловлювання! 

Тумба, поправивши одяг, підніс мікрофон до себе:

— Так, що стосується демократії, то тут ви маєте рацію, я робив деякі висловлювання, хоча є й такі, що мені приписують, — попередив чоловік. — Але, якщо розбиратися детально, то демократія — дуже страшна і небезпечна річ, особливо у руках розумних людей, що знають тих, хто може говорити виразно та красиво. Або ж самі вміють говорити так, тут вже як вийде... 

— Так, цей тейк ми дійсно бачили вже не раз, — кивнув Ніколя. — А от поясніть нам, у чому саме загроза демократії? 

— Ну, у тому, що демократія прирівнює усе до одного, хоча так робити не можна. Не буває так, що ви рівні мені, а я рівний із вами. Так само як жінка не може бути рівна чоловіку, а чоловік жінці! — почав пояснювати Тумба. 

— Попахує сексизмом! — посміялася Маргарет. 

— В жодному разі! — одразу відбив цю "атаку" Юмба. — Я не сказав, що жінка гірша ніж чоловік, чи чоловік гірший за жінку, ні! Для спрощення, уявімо вас, пані Маргарет, як полуничний йогурт. А я буду шоколадним! 

— Так, — смачно посміхнулась ведуча, уявляючи смак полуничного йогурта у себе на язиці. — Уявила! 

— От, і ми з вами потребуємо різних умов зберігання! Шоколадні йогурти потрібно тримати у більш прохолодному холодильнику — бо вони швидше псуються. А ось полуничні ні, вони нормально себе почувають і у звичайному. Більш того, уявіть, що в нас ще й різна обгортка! Ви, припустимо, у щільному пакеті, а мій має якийсь прозорий візерунок. Через це один йогурт може лежати під сонцем, а інший ні — навіть якщо холодильник буде особливий. Хоча цінник що на шоколадному йогурті, що на полуничному — двадцять лупіляндів! — закінчив хитромудру алегорію Тумба. 

— Ну зрозуміло, ви кажете, що жінки й чоловіки не рівні, але рівноцінні? — підбив підсумки Ніколя. 

— Так! — погодився Тумба.

— Добре, тоді давайте повернемося до демократії, — кивнула Маргарет, зрозумівши, що ніякого сексизму у цій історії не буде. 

— Добре, — кивнув пан Юмба. — І ось моя претензія до демократії полягає у тому, що це... Як би так мовити... Прирівнює шоколадний йогурт до полуничного. І складає усе в одне! Ось давайте інший приклад. Уявіть, що у цій студії, ось там, — вказав чоловік на прожектор, що був на стелі, — зламалася якась балка. І демократія нам каже: дослухайся до думки кожного і голосуйте! Але чи дійсно треба дослухатися до думок усіх? Ну ось, давайте зіграємо, — кивнув чоловік і махнув у аудиторію, що сиділа не так вже й далеко від них. — Уявіть, що там є зварювальник, що каже нам, що цю балку можна зварити і вона ще довго прослужить. Уявімо, — сказав Тумба, вказуючи на ведучого, — що ви — інженер і ви також кажете про те, що балка ще може бути полагоджена. А ось ми з Маргарет і... — замислився чоловік, шукаючи очима когось. — І ось тим оператором, — вказав він на людину, яку глядач не побачить у кадрі. — Ми усі троє проти. Я — письменник, він — оператор, а пані Маргарет, припустимо, візьме на себе важливу роль господарки. І ось ми троє кажемо, що ми не хочемо сидіти під зламаною балкою. І ми голосуємо, щоб ви поїхали і купили нову, цілу! 

— Так, — кивнув Ніколя. — І у чому проблема?

— У тому, пане Лупіля, що наші думки — не рівні вашим! — посміхнувся Тумба. — Я можу вам підказати, і моя думка буде авторитетна, як створити цікавий сюжет для книги та як прописати гарних персонажів. Пан Оператор поставить вам такий кадр, що вас буде видно під найліпшим кутом під найліпшим освітленням! А пані Маргарет, як гарна господарка, зробить смачну страву та створить чудовий затишок у домівці. Але ми троє — усі, геть нічого не розуміємо у балках та у тому, як їх варити. І через нашу необізнаність — ви повинні будете витрачати загальні ресурси й час, на те щоб поїхати, витратити гроші на нову балку, привезти та ще й замінити нею стару! Хоча куда легше та не менш надійно — просто заварити пошкодження!