8

8

– О, прокинулась. Доброго ранку! Як спалось? – знову та усмішка. Роман тримав дві чашки. – Каву чи чай?

– Каву, дякую, добре спала, – щоки її почервоніли, ніби він міг по очах прочитати її сон.

– Я скоро піду шукати когось, щоб розчистити дорогу, візьму лижі, щоб швидше повернутись, але це займе трохи часу. Але ти не переживай, почувай себе, як вдома, вари собі чай, відро з картоплею я лишив коло плити. Як твоя нога? – підійшов ближче і взяв рукою за коліно. Аня трохи пискнула.

Джинси на тому місці натягнулись і округлились. Роман пройшовся пальцями по коліні та й сказав:

– Маєш зняти джинси, нога набрякла більше ніж вчора, треба перев’язати. Я зараз подивлюсь якісь штани для тебе.

Приніс сірі байкові спортивки і пішов. Дівчина насилу стягнула джинси, коліно лякало око, посиніло і округлилось. Перевдяглась. Сіла пити каву. За хвильку в хату влетіли дві собаки і стали весело виляти хвостами. Хатина наповнилась собачим духом і морозною свіжістю. За ними зайшов Роман з лижами в одній руці, а в іншій тримав відро з дровами.

– О, ти така гарна, – покепкував з неї.

Джек підійшов до господарки і поклав голову їй на коліна, чекав на ранкові погладжування.

– Собаки залишаться з тобою. Показуй коліно, – сказав дістаючи з шухляди моток еластичного бинту.

Аня підтягнула догори штанину і як на медогляді, соромлячись, відвела від нього очі. Ті кілька волосин, які проросли на нозі від часу останньої епіляції, на які вдома вона б не звернула уваги, тепер їй здалися густою щетиною. Чоловік забинтував тугіше і сказав попробувати пройтися. Ходити було важко, але з пов’язкою вона почувалася значно краще.

Роман зайнявся лижами, а вона не знала чим їй себе тут зайняти. Як там вдома? Хвилюються, переживають... Що вона скаже Едіку?

– Ну бувай, – Ліззі зірвалась бігти за господарем, але він категорично заборонив їй йти за ним, та ображено сіла і відвернула голову в сторону.

– До зустрічі.

Двері скрипнули і вже у вікні вона детально розглядала чоловічу постать зі спини. На ньому були теплі лижні штани сіро-коричневого кольору і така ж куртка, добротні гірські черевики і легкий жовтий рюкзак. Став на лижі, одягнув шапку, рукавиці і ніби ненароком озирнувся на вікно. Побачив її, всміхнувся, махнув рукою і сковзнув заметами, швидко зникнувши за деревами.