6

6

... Її не потрібно було довго вмовляти: почувши про черговий похід, – Неля ще за два-три дні до поїздки складала спорядження в рюкзаки, писала списки необхідних речей, перевіряла мотузки і карабіни. А він все вишукував в інтернеті цікаві маршрути, робив позначки на карті, зідзвонювався з хлопцями, які вже там бували, щоб розпитати докладніше про мандрівку.

Того дня Ліззі прихворіла, трохи підморозила лапу, і подружжя вирішило не брати собаку з собою, а відвезти батькам у село. Світало. Вони пили свою каву в потязі насолоджуючись краєвидом з вікна. Рівномірний стукіт коліс і тепло заколисало більшість пасажирів. Вони могли не розмовляти, за роки прожиті разом розуміли одне одного з поруху м’яза на обличчі. Неля читала його так як ніхто інший. Варто було йому рукою підперти голову замислившись і вона вже знала, що чимось його образила... Або навпаки, він сипав анекдотами, які вона вже чула не один раз, але сміялася, ніби вперше.

Роман застиг з порожньою чашкою у руці і тільки погляд на канапу посилив біль, що нив десь під ребрами. Пальці боляче стиснулись в кулак, у вухах стояв той крик...

Неля впала в річку з урвища і розбилася. Він не мав сліз плакати ні на похороні, а ні на вечорі їхніх друзів, які з’їхались зі всієї України. І продавши квартиру у Львов, в якій вже не міг бути без неї, перебираючи в ящиках її речі, знайшов позитивний тест на вагітність, який був приклеєний скотчем до листівки з підписом «Майбутньому таткові». Там була записка: «Вибач, що не сказала відразу, ти б мене не пустив в гори, а я так хочу в цей останній екстремальний похід з тобою. Люблю, не сердься, маля ще маленьке, нічого не станеться.»

І тоді ніби щось всередині обірвалось, те, що так довго і болісно натягувалось струнами нервів у його тілі. Річний запас алкоголю пішов за тиждень, схуд, практично не їв. Став схожий на єтті. Телефон вимкнув, інтернет не вмикав.

Того ранку – як завжди склянка спиртного на сніданок, сигаретний дим не вивітрювався. Хтось постукав у двері.

Ігнор.

Стукіт.

Ігнор.

Стукіт, стукіт, стукіт.

Двері з тріском вилетіли, обсипався одвірок, лайка. Двоє чоловіків посунули його попід руки по сходах, пам’ятав, що відбивався і кусався. Це був Нелин брат з другом. Завезли в лікарню, прокапали та вправили мізки. Швагрову кинуту на прощання фразу пам’ятав дотепер: «Не осоромлюй мою сестру, зберись, будь мужиком і живи, вона б цього хотіла.»