Профіль без обличчя

Від автора

Мені боляче відпускати цих героїв.

Вони стали для мене більше, ніж вигаданими дівчатами з літніх вечорів і дивних дзеркал. Вони — мої подруги, мої відображення, мої діти. Я вчилась разом з ними — чути мурашки, довіряти собі, не зраджувати те, що тремтить глибоко всередині.

Я писала — і плакала. Усміхалась, коли Даша сміялась крізь сльози. Вірила, коли Настя знаходила голос. Сердилась на тишу, коли Фаїна зникла. І тремтіла, коли зошит оживав новими словами.

Ця історія — про кожну з нас. Про тих, хто боїться, але йде. Хто мовчить, але чує. Хто губиться — але продовжує шукати.

Якщо ти дочитала до кінця — дякую. Ти теж частина цієї магії.

А тепер… дозволь собі написати свою історію. Бо мурашки не обманюють.

З любов’ю,
авторка, яка вірить у знаки




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше