Профіль без обличчя

Глава 13

Вони знову зібралися разом. Та цього разу — не як дівчата, що шукають відповіді. А як ті, хто вже знайшли частину себе.

У середині кола — зошит. Відкритий. Чистий аркуш.

— Що тепер? — прошепотіла Крістіна.

Настя взяла ручку. Подивилась на подруг.

— Ми залишимо свою історію. І зробимо вибір — не втекти, не зникнути, а лишити знак для тих, хто прийде.

Вона написала перші слова:

"Це літо змінило нас. Якщо ти це читаєш — знай: мурашки не обманюють."

"Довірся тому, що говорить серце. Навіть якщо світ мовчить."

Даша підклала в зошит свою стрічку. Крістіна додала фото з того дня, коли вони ще сміялись. Настя приклеїла копію першої записки.

І вони всі підписались.

Нас було четверо. І ми більше не боїмось.

Коли вони пішли, ліхтар ще світив.

І в темряві, серед шелесту дерев — знову почулись кроки.

Хтось новий підняв зошит. І прочитав:

"Мурашки не обманюють."

"Почни з себе."

Кінець. Але тільки цього розділу. Далі — твоя історія.

Подобається

Відредаговано: 17.07.2025