Профіль без обличчя

Глава 12

Школа стояла тиха. Бібліотека — порожня. Ліхтар більше не світився. І навіть сни — затихли.

Дівчата стояли у знайомому місці. Але цього разу — без голосів. Без знаків. Лише — одна одної.

— Все? — прошепотіла Крістіна.

— Ні, — сказала Настя. — Ще не все.

У кожної в руках була стрічка. Та сама, яку вони колись знайшли. Вони зав'язали їх навколо зап’ясть — і стали в коло.

— Якщо це останній крок, — мовила Даша, — зробімо його разом.

У повітрі нічого не змінилось. Але всередині — так.

Вони закрили очі.

І тоді — з’явився останній рядок у зошиті.

"Справжня магія — не в тому, що було. А в тому, ким ви стали."

Світло повернулось. Ліхтар знову горів. Але це був інший вогонь. Їхній.

"Мурашки не обманюють. Вони — знаки, що ведуть до серця."

І коли хтось інший — у майбутньому — прийде сюди…

На лавці буде чекати нова записка. Від тих, хто вже знайшов відповідь.

Далі буде...

Подобається

Відредаговано: 17.07.2025