Професор

Розділ 4: Після занять

Того дня я довго не виходив із кабінету. Чекав, поки коридори спорожніють, поки її постать не зникне з мого поля зору, бодай на день. Даремно.

Вона чекала мене біля виходу з корпусу — оперлась об стіну, схрестивши руки. Вітер грався її волоссям, а очі — мною.

— Ви часто залишаєтесь після пар? — запитала, ніби між іншим.

— Лише коли є про що подумати, — відповів.

— А сьогодні про що думаєте?

— Про кордони, які не можна перетинати.

Вона підійшла ближче. Небезпечно близько. Погляд її був не зухвалим, ні. Він був наче виклик — мовчазний, але впертий.

— У вас є сім’я?

— Ні.

— Кохана?

— Колись була.

— А тепер?

Я мовчав. Вона відчула цю паузу глибше, ніж будь-яку відповідь. Усміхнулась легенько, але в очах не було радості.

— Я знаю, що це неправильно. Знаю, — прошепотіла. — Але є речі, що сильніші за правила.

Вона поклала руку мені на плече. Легко. Ледве торкнулась. Але я весь напружився, як струна.

— Ви не мусите нічого робити, — додала. — Я просто хотіла, щоб ви знали. Я вас бачу. Не як викладача. Не як дорослого. Як чоловіка.

І пішла. Легко, граційно. Залишивши мене з серцем, що калатало, як у студента.

Подобається

#7158 в Любовні романи
#2887 в Сучасний любовний роман

Відредаговано: 28.04.2025