Професор

Пролог

Кажуть, є межі, які не можна перетинати. Професійні. Моральні. Вікові.

Кажуть, що правильне завжди очевидне. Але ніхто не говорить, як поводитися, коли “правильне” починає здаватися фальшивим. Коли погляд триває на мить довше. Коли тиша між словами починає звучати гучніше, ніж будь-яке речення.


 

Я не шукав цього. Не хотів. У моєму житті вже було досить історій, що залишили сліди. Я був обережний, мовчазний, професійний. До неї.

Лада з’явилася тихо. Без виклику, без гри. Просто — увійшла в аудиторію, сіла на задній парті й подивилась так, ніби вже знала щось про мене, чого я сам не знав.


 

З того моменту я почав чекати. Її запитань. Її текстів. Її погляду.

А потім — не зміг зупинитись.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше