Проект Х

Проект Х

Аманда заплющила очі і вслухалася в шарудіння й потріскування, що лунали в навушниках. Такі звичні, такі прості і це всього лишень космічний шум, що передається за допомогою радіохвиль. Тихенько зітхнула, дала комп'ютеру завдання поступово змінювати частоти і відкинулася на спинку крісла.

У цьому й полягала її робота — слухати далекий космос. Найчастіше це були радіошуми порожнього простору. Іноді прорізався барабанний дріб пульсарів, музика духових інструментів зірок, схоже на звуки торнадо шипіння чорних дірок, зрідка вклинювалися писки супутників, які вже підходили до меж Сонячної. Кілька разів їй здавалося, що вона почула голос Інших, але це виявлялися просто голоси звичайних зірок, до того ж зареєстрованих.

Втім, свою роботу назвати безглуздою вона не могла. Її група вже успішно працювала по одній чорній дірі, стежила за утворенням наднової за кілька десятків парсек від Сонячної і постачала масу корисної інформації вченим усього світу. Ось тільки той напрямок, над яким працювала вона — Пошук Сигналів Позаземних Цивілізацій (ПСПЦ), жодного результату не давав. Довгі роки, присвячені цьому проекту, не дали нікому нічого, окрім безпідставної надії виявити хоч когось.

Аманда була романтиком. Але у свої 33 роки чудово розуміла, що позаземний розум зовсім необов'язково буде доброзичливим. Однак, дізнавшись про існування інших цивілізацій, можна буде сміливо заявити — ми не одні в цьому світі. Що це змінить? Вона не знала і знати не хотіла. Вона просто хотіла Їх знайти. Мабуть з того часу, коли батько в дитинстві підкинув їй першу в житті фантастичну книгу. Коротка розповідь про те, як одна людина шукала розум за межами нашої галактики і знайшла його, отримавши можливість керувати часом.

З того часу вона все частіше почала дивитися на зірки. І через кілька років зрозуміла, чим хоче займатися все життя. Закінчення університету, відмова від прибуткової посади в науково-дослідному інституті, збір команди однодумців, не всі з яких були при своєму розумі (принаймні, на думку звичайних і практичних людей), і можливість використовувати нові радіотелескопи в Пуерто-Ріко, неподалік знаменитого радіотелескопа Arecibo за допомогою якого Халс та Тейлор вперше в історії виявили пульсар у подвійній зірковій системі (PSR B1913+16). Телескопи, що дозволяють ловити електромагнітні випромінювання у відносно великому діапазоні – з довжиною хвилі від 3 см до 1 м. Ось тільки її проект не приносив знань, які можна було б перетворити на «Хрусткі зелені папірці». А це означає, що незабаром їх прикриють. Не всю групу, швидше за все, але її напрямок — точно.

Аманда знову зітхнула, коли раптом почула підозрілий пульсуючий сигнал, що ледь пробивався крізь шуми радіосигналів всесвіту. Серце пропустило удар, вона відразу додала потужності підсилювачу. Сигнал повторився. Дивний глухий набат, що складався з кількох послідовних ударів «тулумбасу запорізьких козаків», що вклинюються у звичну симфонію Всесвіту. Вона відразу запустила перевірку системи і подала запит до НАСА, ЦУП (Центр Управління Польотами) РФ та СЗЗ (Система Зовнішнього Зв'язку) Японії — чи не ведеться в даному секторі і на цій хвилі передача з їхніх супутників чи космічних кораблів? Паралельно було надіслано пакет даних на кілька інших станцій — вони також мали почути цей сигнал.

— Протримайся ще хвилинку, — благала Аманда. Вона відчувала, що це саме той голос, на який вона чекала. Адже система працювала у штатному режимі і без помилок, а на цих частотах ніхто не працював. Через 47 секунд сигнал перервався і залишився лише шум. Але на екрані запиту стояло два «Так». Сигнал підтвердили співробітники Атакамської великої антенної решітки міліметрового діапазону - комплексу радіотелескопів, розташованих у чилійській пустелі Атакама та обсерваторія «Світле» Інституту прикладної астрономії (ІПА) Російської академії наук під Петербургом.

Доказ був у неї в руках. Залишилося лише прийняти сигнал ще раз. Аманда посміхнулася і глянула на годинник, зупинений у момент прийому сигналу - 4.41 ночі, сигнал тривав 63 секунди. Перемога!

 

Через тиждень відбулося засідання Ради щодо закриття програми ПСПЦ. Однак Аманда була впевнена, що все пройде за іншим сценарієм, адже вона отримала докази. Але...

— Слухайте, ми прийняли сигнал згідно з протоколом ПСПЦ. Перевірка підтвердила, що обладнання справне, це не був сигнал космічних об'єктів, що належали б Землі. Більше того — його відстежило ще дві станції, — Аманда вже не могла кричати або навіть підвищувати голос, оскільки зірвала його близько 10 хвилин тому, намагаючись переконати цих тупих, самозакоханих кретинів, які представляють, за фактом, бізнесменів від науки, зацікавлених лише у тому, як отримане відкриття перетворити на гроші.

— І згідно правил цього ж протоколу, це може бути сигнал китайського супутника, адже вони не співпрацюють з нами, — відрізав молодий чоловік, що виглядав надзвичайно привабливим. Один з членів ради, що нещодавно отримав цю посаду і мав статки в кілька мільярдів доларів. Той, хто кілька років тому підтримав її проект і став спонсором, але його ентузіазм досить швидко згаснув, змінившись цілковито практичним підходом — якщо справа, яка вимагає тисячі доларів, не приносить прибутку здатного хоча б перекрити витрати, то в ній немає ніякого сенсу.           

— Отже, перевірити все це ви не змогли, — додав один астрофізик, уже в роках. Але астрофізиком його називали лише за здобутий ступінь в Академії, хоч він не працював у галузі астрофізики, та й докторський ступінь отримав за допомогою досить примітивної дисертації, швидше за все, замовленої в одного з обдарованих студентів. Теж бізнесмен, теж з величезним статком і зацікавлений у дослідженнях процесів старіння, які активно і спонсорував.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше