Розділ 9

Виявляється, якщо перестати сприймати кожний діалог з новими знайомими, як знаки долі, зосереджуватися конкретно на тому, що потрібно саме в цей момент, університет перестає бути віп-колом пекла для обраних. Принаймні, після вього кількох днів нескінченного головного болю, Ніка навіть перестала інстинктивно шукати на поясі пістолет, кожного разу, коли її ненароком зачіпали у коридорах, або сідали надто близько до неї в аудиторіях.

За весь той час, коли вона себе пам'ятає, Алекс спромігся обійняти її разів зо п'ять відсили. І обійми ці були такими незграбними, достоту, якби троль із квітковим віночком на голові раптово вирішив обмінятися люб'язностями з тендітною балериною. А востаннє дозволив собі трохи розчулитися, коли Ніка тягла його у кімнату на другому поверсі, змученого після поранення.

Що ж стосується решти її "тактильних" контактів, всі вони закінчувалися у кабінеті Каті, де занотовувалося до спеціальної програми, наскільки швидко після них затяглися синці, заросли дірки від куль та зрослися переломи.

Лише одного разу в житті, на своєму першому самостійному завданні у якості агента, Ніка дозволила собі піддатися емоціям і відчути, що це таке, коли тебе люблять.

14-річну дівчинку, яка вже тричі (на той момент часу) вбивала, розрізняла та вміла користуватися усіма відомими видами зброї, знала кілька десятків способів, як знешкодити супротивника, так би мовити, голими руками, вправно керувала будь-чим, що мало колеса - від уніцикла до бронетранспортера, - обеззброїв звичайнісінький поцілунок. Щоправда, потім він переріс у більш незвичайний, і завершився, врешті, сексом, що взагалі вивело її з ладу, як запрограмований комп'ютер вірусом, наскільки потужно, що вона втратила свідомість.

Чи варто й казати, в якому шаленстві був Алекс, коли дізнався, чому Ніка ледь не провалила завдання. І наскільки жорстокою виявилася розплата за її слабкість - Полонський наказав їй вбити хлопця. Може, хотів провчити за те, що відхилилася від розробленого плану, а може, й просто перевірити, наскільки слухняною вона може бути, та Ніка зробила це. І більше ніколи не сміла порушувати накази. Обличчя Юри в той момент, коли вона піднесла до його лоба пістолет із глушником, переслідувало її щоразу, щойно виникала бодай найменша думка ослухатися.

Та тепер вона виросла, подолала свої дитячі страхи і готова була хоча б розпочати складний шлях звільнення з рабства у Полонського. І якщо раніше Алекс читав їй нотації та намагався переконати, тепер, здавалося, тільки радів, коли вона йшла до університету.

- Просто будь обережна і не підставляй сама себе, - сказав він зранку, коли повернувся додому після кількаденної відсутності.

Знав би він, що навіть цієї поради Ніка ослухається того ж дня.

***
- І ви справді це їсте?, - гидливо позирала Ніка на тацю Лєри, де красувалися всією своєю апетитністю картопля фрі і гамбургер.

- Тільки не кажи, що ти ніколи в житті не їла фаст-фуд?, - здивовано підвела брову Лєра. - Де ж ти жила до того, як переїхала в Київ? Бо схоже, ти перевелася не з іншого універу, а з іншої планети.

- Якщо скажу, мені доведеться тебе вбити, - цілком серйозно попередила Ніка, та судячи з кокетливого смішку, яким Лєра залилася після її слів, вона сприйняла застереження не більше, ніж жарт.

- Спробуй, впевнена, що тобі сподобається, - спокушала вона подругу, паралельно коперсаючись у своєму ноутбуку.

- Про похід в клуб ти теж так казала, - зітхнула Ніка, але все ж потягла картоплину з таці.

Тотальний контроль, яким її оточували все життя, поширювався і на харчування. Одним аспірином не відбудешся, коли судини закупорюються, як у старої бабці. Тому Катя завжди ретельно стежила за її раціоном, що там були і білки, і корисні жири, і поменше вуглеводів - дізнайся вона, що Ніка за обідві щоки уплітає картоплю-фрі, обколола б усіма препаратами, до яких встигла б дотягнутися. Але скільки ж щастя відчувалося від цього божественного хрусту тоненьких солоних ломтиків.

- Ти можеш хоча б так не плямкати, на нас вже люди дивляться, як на ненормальних, - відірвала Лєра подругу від гастрономічного оргазмування.

- Бо ми і є ненормальні, - знизала плечима Ніка, - Я вперше в житті їм смажену картоплю, а ти на цю їжу Богів навіть не дивишся. Що ти там постійно строчиш? Нізащо не повірю, що вчишся.

- Розумієш, у мене серйозна проблема, - стурбована Лєра аж закусила губу від хвилювання, від чого здавалася ще милішою, ніж завжди. - Мені до вечора потрібно знайти стрітрейсера.

- Ти обираєш хлопців по захопленнях?, - здивовано перепитала Ніка.

- Та ні! Хлопці тут геть ні до чого, - відмахнулася від подруги. За той тиждень, що вони дружать, Лєра розповіла майже про всіх своїх хлопців, тож Ніка цілком могла припустити, що всі її захоплення так чи інакше пов'язані з представниками сильної статі. - Я тобі вже розповідала, що проходжу стажування в одному інтернет-виданні. Так от, мені дали завдання написати статтю про вуличні гонки в Києві. А для цього треба знайти стрітрейсера, якось же треба дізнатися, як це все у них там відбувається. Я вже обколошматила всі соціальні мережі, але не можу нікого знайти. Навіть ті, хто на сторінці ледь не статуси виставляє "Я - стрітрейсер", відмовляються від зустрічі. Якщо я не напишу цю статтю, мене не візьмуть на роботу.

Ніка співчутливо поглянула на подругу. Розуміла, як та побивається, бо справді прагне пройти стажування. Вона ж так само відчайдушно мріяла потрапити в університет і знайти друзів. Чого ж тоді, якщо Лєра допомгла їй втілити мрію, вона не може віддячити їй тим самим? Плювати на Алекса з його пересторогами.

- Здається, я таки можу тобі допомогти, - трохи ніяково запропонувала. - Я трохи вмію водити, і могла б, знаєш, прикунитися стрітрейсером, принаймні. Затертися в їхню тусу і всяке таке.

Лєра аж рота відрила від здивування:

- Слухай, це геніальна ідея! Думаю, тобі і їздити особливо не доведеться, тільки б потрапити туди і покрасуватися. А тачка у тебе є? Ну, така, щоб потягатися з тими крутеликами, і вони не запідозрили обману.