Розділ 7

- I can't identify the components of her blood. Alcohol molecules inhibit structural RNA. It takes more time, (прим. ред. - "Я не можу ідентифікувати компоненти її крові. Молекули спирту пригнічують структурні РНК. Потрібно більше часу") - почула Ніка, перш ніж встигла відкрити очі, а зробити останнє було дуже непросто - яскраве світло хірургічної лампи засліплювало і перевертало у свідомості події та емоції пережитого дня.

Лише після надзусиль вона змогла, врешті, зрозуміти, що лежить на лікарській кушетці. Кінцівки були туго зв'язані ременями, схожими до тих, якими вгамовують особливо безнадійних пацієнтів у психіатричних лікарнях.

- She regained consciousness (прим. ред. - "Вона опритомніла"), - сказав у слухавку чоловік в білому халаті, який схилися над мензурками із чимось підозріло схожим на кров, і вже, звертаючись до Ніки, додав: - How do you feel? (прим. ред. - "Як ви почуваєтеся?")

- Відв'яжіть, і я покажу вам, як почуваюся, - прохрипіла Ніка пригніченим голосом, якого сама не впізнала. Схоже, емоції виснажили її більше, ніж вона могла подумати.

- I gave you an injection of aspirin. Your doctor may not have explained to you the importance of taking this medicine (прим. ред. - "я зробив вам ін'єкцію аспірину. Мабуть, ваш лікар не пояснив вам важливість прийому цього препарату"), - посміхаючись її спробам звільнитися від пут, пояснив лікар, чи ким він там не був.

Операційний стіл поряд із кушеткою був заставлений шприцами та медичними інструментами. Прямо перед собою Ніка бачила холодильне обладнання, яке було і в Каті у кабінеті, вона в таких реагенти зберігає. Вікон у приміщенні не було. Металеві двері, замкнені на електронний замок, відмикалися, скоріше за все, пропускною системою з допомогою ідентифікаційних бейджів, який Ніка помітила на верхній кишені халату лікаря. Вона відчайдушно сканувала все, що потрапляло в поле зору, аби знайти вихід зі свого відверто паскудного становища, у яке й сама себе загнала, - не піди вона на ту вечірку, не ослабила б так свого організму, не всадили б її до того фургону і десяток англомовних фраєрів.

До лабораторії зайшла жінка десь Алексового віку і, судячи з її зовнішнього вигляду, його ж принципів - суворі риси обличчя, без жодного натяку на косметику, піджаті, майже невидимі, губи, волосся туго зібране у гульку, бездоганний діловий костюм - все в ній виказувало бюрократичну крису. Вона пошепки перекинулася кількома фразами із лікарем і оглянула безпорадно прив'язану Ніку допитливим поглядом.

- Рада, що ви не постраждали, - її українська була такою ж принципово правильною, як і вона сама. - Якщо чесно, ми боялися, що захопити вас мирно, без значних ушкоджень не вдасться.

- Вважайте, що вам пощастило, - наскільки можна саркастично відповіла Ніка.

- О, моя дорога, - досить добродушно засміялася жінка, від чого на мить стала трохи людянішою та симпатичнішою, - Це не везіння, а чистий прорахунок. Не тільки ваші люди вміють працювати із камерами зовнішнього спостереження.

- Хто ви такі?, - вже спокійніше запитала Ніка, хоч сама здогадувалася, якою буде відповідь, та намагалася відволікти увагу співрозмовниці, аби тільки вона не дивилася на її руки, що вже вкрилися кровавими патьоками від механічно сильного тертя об шкіряні ремені.

- ЦРУ, - підтвердила її здогади жінка. - Хочу віддати вам належне за блискуче проведену операцію у нашому посольстві. Навіть нашим аналітикам знадобилося чимало часу, щоб відновити записи із резервних серверів.

- Якщо вам потрібні документи, які я забрала, то дарма стараєтеся, у мене їх немає, - ремені ніяк не хотіли піддаватися, тож треба тільки розговорити її, думала Ніка.

- Документи були лише приманкою, - знову засміялася ЦРУшниця, але вже не так добродушно, як раніше. - Відколи ваш начальник провів для наших людей презентацію ваших можливостей, наші структури просто мріють буквально розкласти вас на молекули, щоб позичити ваші здібності.

- Піддослідним кроликом ви мене зробите, тільки через мій труп, - прогарчала Ніка, і за долі секунди одначасно визволила правицю, схопила зі столика скальпель і приставила ЦРУшниці до горла, і поки та ще не встигла зрозуміти, що сталося, із кріпленнями вирвала іншу руку, обхопила свою заручницю за пояс і поклала собі на коліна.

- Відв'язуй, - тремтячому від жаху лікарю вказала помахом голови на свої ноги, і той кинувся виконувати наказ.

- Ви все одно не зможете звідси вийти, - переляканим голосом, але намагаючись опанувати себе, попередила ЦРУшниця. - Цей об'єкт охороняється нашими агентами.

- На твоєму місці, я б не патякала зі скальпелем біля сонної артерії, - пригрозила Ніка, і натиснувши на точку на шиї, відправила свою полонянку у відключку.

Лікар сам ледь не втратив свідомість від страху, тож Ніці і зусиль прикладати не довелося, щоб зірвати з його халату бейдж і, прихопивши зі столу ще кілька гострих штук, вийти назовні.

Як вона і очікувала, за дверима стояв кремезний охоронець, який явно не був готовий до того, що йому в око заштрикнуть троакар (прим. ред. - медичний інструмент для проколювання стінок органів), тож просто не встиг сповістити своїх колег про надзвичайну ситуацію. А далі, з його пістолетом, дорога була розчищена, варто було лише глянути на евакуаційний план.

"Хвала нашим пожежним інспекторам, що вони натикані на кожному поверсі", - подумки раділа Ніка. - "Це ж треба, ще й тримати мене додумалися у своєму ж посольстві, дилетанти, чесне слово!"

Вона з легкістю ухилилася від шквалу куль, випущених двома охоронцями, що прибігли на шум, та відповіла їм тим самим "привітанням", точно поціливши в одного, та змусивши сховатися за виступ у стіні іншого. Відстрілювалася, аби він не вийшов зі свого укриття, поки не змогла пройти до сходів.

Далі ризикувати не стала - патронів на перший поверх вже не вистачить. Зате на сходовому майданчику є чудове склопакетове вікно, яке розбивається вогнегасником за кілька секунд, достатньо лише двох пострілів із пістолета та трохи сильніше замахнутися.