Розділ 2

- Центрвиборчком офіційно оголосив результати президентських виборів. Перемогу здобув чинний глава держави Леонід Кучма, набравши у другому турі понад 56 відсотків голосів, - тараторила в телевізорі ведуча новин, та її у столичній квартирі ніхто не слухав.

Маленький блакитноокий хлопчик Діма через загорожу дитячої колиски намагався просунути сестричці свого іграшкового ведмедика. Вона уважно спостерігала за його спробами, і мовчки перебирала реченятами і ноженятами, ніби підганяла брата, аби впорався скоріше. Цим двом слова не потрібні були, аби зрозуміти одне одного.

За стіною нервовими кроками міряв кухню їхній батько - Сергій Ткачук. Його дружина Юля сиділа за столом і перелякано слухала розповідь брата.

- Алекс, я тебе не розумію, - перебила його, - що відбувається? Ти приходиш сюди і кажеш, що нашу дочку викрадуть, а нас усіх вб'ють? І ми маємо тобі повірити, кинути все і кудись тікати? Ти збожеволів?

- Юлю, ти прекрасно знаєш мої методи. І знаєш, що я не брешу, - спокійно відповів Алекс.

- Та в тебе параноя через твою роботу, - втрутився Сергій, - чому ми маємо тобі повірити?

- Тому що я можу вам допомогти! Мої люди все влаштують, про Ніку подбають. А коли небезпека мине, ви всі повернетеся до звичайного життя.

- Я не розумію, - не здавалася Юля, - хто може таке нам зробити?

- Цього я поки не знаю, - розчаровано відповів Алекс, - але обіцяю тобі, що знайду. Тільки прошу вас повірити мені і діяти, поки ще не пізно. Інакше я вже нічого не зможу виправити.

У кухні запанувала нервова тиша. Сергій переглянувся з дружиною, шукаючи її підтримки. Він знав, що Алекс працює на якусь дуже секретну службу і може знати інформацію, про яку не знають вони. Але ж хто при здоровому глузді може хотіти викрасти ні в чому не винне немовля? Ще й у кого? Нікому не відомого телевізійного режисера. Кому ж вони встигли так насолити?

- А ти не думав, що це може бути через тебе?, - запитав у Алекса. - Може, це на тебе полюють?

- Думав, - чесно зізнався Алекс і помітив, як зблідла Юля. - Ця версія виглядає цілком правдоподібно на фоні всього абсурду. Але суті не міняє. Якщо не зробити того, що я пропоную, наслідки будуть жахливими.

У квартиру подзвонили. Діма прибіг на руки до матері, а Ніка в ліжечку почала перелякано плакати. Алекс дістав з кобури пістолет і знаком показав Сергію сховати дітей, а Юлі сидіти на місці. Поволі підійшов до вхідних дверей, взявся за замок, і одразу ж відскочив до стіни, ухиляючись від хаотичних пострілів. Перечекав, коли двері зірвуться з петель, одним точним рухом вирвався зі своєї схованки, і поцілив спочатку в одного непроханого гостя, а потім - в іншого. Обоє упали додолу.

- Швидко, - закомандував Алекс, - зібрали дітей і найнеобхідніші речі! Їдемо вже!

Юля все ще плакала і тремтіла, але механічно швидко робила те, що велів брат. Сергій заспокоював дітей і складав до сумки їхні речі із шафи. За кілька хвилин, поки Алекс оглядав вбитих нападників, Ткачуки були готові до виходу.

У машині Юля постійно схлипувала. Діти заснули у неї на руках на задньому сидінні.

- Хто вони, в біса такі?!, - не витримав Сергій.

- Я не знаю!, - гаркнув Алекс у відповідь. - Поки не знаю, у них при собі не було документів. Мої люди їх опізнають і тоді вже буде хоч щось зрозуміло.

- Твої люди?! Ти ж сам і привів цих психів у нашу квартиру!

Алекс різко зупинив машину і перевів дихання.

- Я щойно врятував вас, невдячна ти свиня!, - випалив у відповідь. - Якби ви мене одразу послухали, а не читали мені свої нотації недовіри дві години, вже давно були б у безпеці! Тому закрий свою хлопавку і поводься тихо, поки я не скажу!

Решту дороги всі їхали в повній тиші, аж поки не стемніло. Алекс припаркував авто на узбіччі біля непримітного будинку, кілька хвилин обдумував, що сказати, і врешті наважився.

- Далі діємо за планом. Я забираю Ніку, ви їдете в призначене місце. Контактуємо через телефон, який я вам дав, але тільки в екстрених випадках. Усе ясно?

Сергій та Юля мовчки кивнули у відповідь. Поцілували доньку на прощання, Сергій пересів за кермо. Алекс спостерігав, як машина віддаляється і вже хотів зайти з малою до будинку, коли почув приголомшуючий вибух. Авто з родиною його сестри палало вогнем.

***

Ніка впала з ліжка і болісно застогнала. Кілька хвилин посиділа на підлозі, переводячи подих. Знову цей сон. Він снився їй протягом довгих 19 років, змушуючи знову і знову переживати жахливу втрату найрідніших.

Дівчина підвелася і почовгала на кухню за кавою. Знала, що більше не зможе стулити очей, хоч проспала всього 4 години. Скільки разів вона намагалася поговорити з дядьком про цей кошмар, він постійно ухилявся від відповіді. Та знала, що побачене - правда. Це єдиний відрізок її минулого життя, в якому вона була переконана. Настільки ж явно, як і в тому, що в пустому будинку щойно чула ледь вловимі звуки у підвалі.