Глава 4. Цифровий дім.

Капітан повернувся до кабінету лише через дві години. Сів за свій стіл, подивився на практиканток.

- Я розповів майору, про ваші методи роботи, і він погодився надати вам тимчасовий доступ до нашої бази даних. Відповідний наказ уже видано і зареєстровано, то ж, у нас багато роботи. Запит на пошук маньяка-втікача ми вже розіслаи по всій провінції, а також його фотокграфію, зробленого з вашого, Кеті, відео. А от про його зв'язки з вбитим, ми не знаємо нічого. Та й саме це вбивство не вписується в загальну картину злочинів. То ж, дівчата, ваше завдання, знайти все, що можна знайти в базі як про вбитого, так і про вбивцю. А я піду до експертів, може вони нам щось хороше скажуть.

- Капітане, - промовила Кеті, перш ніж Арно встиг вийти з кабінету. - Можна я скористаюся вашим комп'ютером? Працювати в трьох за одним ноутбуком, не надто зручно.

- Можна. Пароль чотири одиниці.

- Що ти задумала? - Запитала Аманда, коли капітан вийшов з кабінету.

- В мене з'явилася ідея, як створити для нас тимчасовий цифровий дім. Тепер, коли ми маємо доступ до закритого від сторонніх сегменту мережі, це зробити буде легше. Та для цього мені, дійсно, потрібен комп'ютер, який не має ніякого відношення до Ліліт. Я більше ніж впевнена, що на гаджетах, отриманих нами на базі, повно програм-шпигунів.

- Ти впораєшся?

- Звісно, на відміну від вас, самоучок, я маю незакінчену віщу освіту у цій галузі. Перед зоною я навчалася на інженера-системотехніка...

***
Аманда, Емма і Кеті підійшли до двох бугаїв, одягнених у поліцейську форму, що незмінно стояли біля входу в будівлю з написом: "Архів".

- Ваш допуск? - Промовив один з громил. У відповідь дівчата показали свої ідентифікатори. Охоронці відійшли в бік, і один з них ввічливо відчинив двері.

Архів у мозках дівчат, інтерпретувався як велетенська бібліотека, збудована в стилі неокласицизму. В центрі вітальні стоїть стіл, за яким сидить дівчина-адміністратор. За її спиною починався довгий коридор, з безліччю дверей в різні відділи.

Кеті, одразу ж, кудись зникла.

Аманда і Емма підійшли до адміністратора.

- Чим можу допомогти? - Запитала програма-адміністратор.

- Нам потрібно знайти інформацію про дві особи. - Відповіла Аманда.

- Що про них відомо?

***
Лишень увійшовши в поліцейську мережу, Кеті знайшла малопомітне посилання, куди й поспішила сховатися від небажаних свідків. В цифровому просторі, місце, де вона опинилася, виглядало як малопомітна кімната, завалена різним мотлохом.

- Сподіваюся, це не смітник. - Промовила дівчина, оглядаючи приміщення.

Знайшовши зручне місце, вона покинула віртуальний простір, відкинулася на спинку зручного крісла, і задумалася:

"Отже, що ми маємо? Як вони считують нас? Модуль в програмі синхронного зв'язку? Це й коню зрозуміло... Але... Коли ми ідентифікували мента-збочинця, синхронний зв'язок не використовували. хто тоді був поряд?" - Кеті згадала ранкові події в найменших дрібницях. - "Нікого. А що ще було? Що було такого, що не вписується в загальну картину цифрового простору?"

Товстий мент-збочинець, звертається до Емми... На столі стоять книги, журнали... Повз дівчат прошмигнув ледь помітний безликий образ, з підписом: "майор Бат".

"Зрозуміло, це черговий говорить з начальником відділку... Що ще?"

По вікні повзає муха...

"Попався, гівнюк."

Перш ніж приступити до справи, Кеті повернулася у знайдену комору, уважно роздивилися все, до чого могла дістатися - нічого підозрілого не знайшла.

"Що ж, принаймні сюди, ви ще не проникли. Поки що..."

***
Серед усіх своїх обов'зків капітан Агро, найбільше, не любив відвідувати морг. Хоч він і не був віруючою людиною відвідування царства Аіда (так слідчі називали міський морг) завжди навівали на нього важкі роздуми, про плинність буття.

- І чим ви нас сьогодні порадуєте? - Запитав Стів у паталогоанатома.

- На жаль, нічим хорошим. Пов'язати вбивство невідомого, з кіберманьяком не можливо. Не той почерк.

- Що ви маєте на увазі?

- Усі жертви кіберманьяка вбиті однаково, без нанесення зовнішнігніх тілесних ушкоджень. Але, характер ушкоджень внутрішніх органів говорить про досить специфічний спосіб убивства - електричним струмом. А що ми маємо в останньому випадку? Кілька ножових поранень в область печінки. Це, більш схоже на кримінальну розбірку, ніж на дію нашого маньяка.

- Умієте ж ви, додати слідству загадок.

Паталогоанатома розвів руками.

- Вибачайте - факти річ сувора.

- Отже, ви хочете сказати, що наш вбивця не являється кіберманьяком?

- Робити висновки це вже ваша робота, моя - констатувати факти. Цілком можливо, що останнє вбивство - чиста випадковість. Можливо не поділив він щось із потерпілим, і убив. Проте, з досвіду своєї роботи я знаю, що маньяки так не поступають. Вони не змінюють свій почерк. Навіть, якщо жертва цілком випадкова. Я вже мовчу про те, щоб маньяк вбивав випадкових жерт, що не відповідають його збоченим критеріям. А тут невідповідність не зможе не помітити навіть сліпий. Кіберманьяк убиває дівчат, путан. А наша жертва чоловік, і явно з кримінальним минулим.

- Є докази?

- Так, на тілі жертви наявні тюремні татуювання. Їхні фотографі я додав до звіту.

- Що ж, може хоч це якось допоможе, встановити особу жертви і пов'язати його з вбивцею.

***
Нарешті Кеті закінчила свою важку роботу. Ще раз оглянула доступний їй віртуальний простір: майже нічого не змінилося, лише, серед барахла, розкиданого по коморі, з'явилася невеличка валіза.

- Що ж, тепер спробуйте знайдіть нас. - Промовила дівчина, повернувшись у реальність. На неї одразу ж поглянули її подруги.

- Вдалося?

- Вдалося.

- Розповідай, не тягни кота за хвіст.

- Я створила для нас цифровий будиночок. Захист, звісно ж, не найкращий, але, доки не вигадаю чогось кращого цілком вистачить.