Розділ 38. Чесна розмова

Наступного дня Філомена зателефонувала батьку знову.

— Мама розповіла мені про випивку, — сказала вона прямо, без передмов.

Тиша на тому кінці лінії тривала довго.

— Розумію, — сказав він нарешті, голос трохи тихіший, ніж раніше. — Вона мала право розповісти.

— Ти зараз п'єш? — запитала Філомена прямо.

— Ні, — сказав він. — Три роки тверезий. Пройшов програму, ходжу на групи підтримки регулярно.

— Як я можу бути впевнена, що це правда?

Він довго мовчав.

— Ти не можеш бути впевненою на сто відсотків, — сказав він нарешті. — Я розумію це. Все, що я можу запропонувати — мої слова, і час показати, чи я дотримуюсь їх.

Філомена відчувала, як щось всередині борються — бажання вірити, і обережність, набудована десятиліттями розчарування.

— Якщо ти приїдеш на весілля, — сказала вона, — і якщо щось піде не так — якщо ти будеш пити, якщо будеш створювати проблеми — це закінчиться остаточно. Не буде ще одного шансу.

— Розумію, — сказав він. — Я не приїду, щоб все зруйнувати, Філомено. Я приїду, щоб спробувати, нарешті, бути присутнім, хоча б трохи.

— Чому я маю тобі вірити?

— Не маєш, — сказав він просто. — Я не прошу вірити сліпо. Просто прошу шанс показати, хоч трохи, що я можу бути іншим, ніж був.

Філомена сиділа, обмірковуючи це.

— Добре, — сказала вона нарешті. — Можеш приїхати. Але якщо щось буде не так — навіть найменший намір на проблему — я попрошу тебе піти.

— Розумію, — сказав він. — Дякую, Філомено. Серйозно дякую.

Вона розповіла Кирилу про розмову ввечері.

— Він каже, тверезий три роки, — сказала вона. — Ходить на групи підтримки.

— Віриш йому?

— Не знаю, — сказала Філомена чесно. — Хочу вірити. Але не знаю, чи це довіра, чи просто бажання, щоб все було простіше.

— Можливо, обидва одночасно можуть бути правдою, — сказав Кирило. — Бажання вірити не обов'язково означає, що ти наївна. Іноді це просто означає, що ти готова дати шанс.

— Сподіваюсь, я не помиляюсь, — сказала Філомена.

— Навіть якщо помиляєшся, — сказав Кирило, — ти зробила це з відкритим серцем, а не з закритим. Це не помилка, навіть якщо результат не ідеальний.

Філомена подивилась на нього, відчуваючи вдячність за те, що він підтримував її без надмірного тиску, без спроб вирішувати за неї.

Через кілька днів Філомена вирішила розповісти мамі повну версію розмови з татом — про тверезість, про групи підтримки, про умови, які вона поставила.

— Три роки, — повторила Ольга Дмитрівна задумливо. — Це довгий час, якщо це правда.

— Думаєш, варто вірити?

— Я не можу сказати тобі, що думати, доню, — сказала Ольга Дмитрівна. — Я сама не знаю, як я почуватимусь, побачивши його. Можливо, злість. Можливо, просто байдужість. А можливо, навіть якась дивна форма полегшення, якщо побачу, що він дійсно змінився.

— Ти не злишся на мене, що я дозволила йому приїхати?

— Ні, — сказала Ольга Дмитрівна твердо. — Я вже казала, це твоє рішення. І, чесно, можливо, прийшов час для всіх нас спробувати закрити цю главу — так чи інакше.

Підготовка до весілля продовжувалась паралельно з усім цим емоційним навантаженням — Тетяна Степанівна та Ольга Дмитрівна, незважаючи на власні переживання щодо появи батька Філомени, продовжували координувати деталі з тим же ентузіазмом, що й раніше.

— Меню затверджене, — сказала Філомена Кирилу одного вечора, переглядаючи останній варіант від ресторатора. — Музика теж — Андрій знайшов чудового DJ.

— А квіти? — запитав Кирило.

— Оля каже, вона знайшла флориста, який зробить щось особливе з білими й блакитними тонами, — сказала Філомена. — Каже, це буде "елегантно, але не банально".

— Звучить добре, — погодився Кирило.

Вона подивилась на нього — на людину, яка стала такою важливою частиною її життя за такий короткий час, на людину, яка тримала простір для неї в усіх цих складних емоційних розмовах останніх тижнів.

— Дякую, — сказала вона раптом.

— За що саме? — запитав Кирило, дещо здивований.

— За те, що ти просто тут, — сказала вона. — Через все це — Вікторію, тата, маму, всі ці важкі розмови. Ти не намагався вирішувати за мене, не тиснув на мене якимось чином. Просто був поруч.

— Це найменше, що я можу зробити, — сказав Кирило. — Ти заслуговуєш на підтримку, особливо коли проходиш через щось настільки складне.

Через тиждень, коли до весілля залишалось менше двох місяців, Філомена отримала повідомлення від батька.

«Філомено, хочу запитати — чи можу я приїхати раніше, ніж саме весілля? Можливо, на тиждень до того. Хотів би мати трохи часу побачити тебе, можливо, поговорити більше, перш ніж велика подія з усіма гостями і метушнею».

Філомена дивилась на повідомлення, відчуваючи нову хвилю невпевненості.

Тиждень разом, наодинці майже, перед усім хаосом весілля? Це більше, ніж я планувала. Це означає більше часу для можливих проблем, але також більше часу для... чого? Для відновлення стосунків, яких, можливо, вже не врятувати повністю?

Вона показала повідомлення Кирилу.

— Що думаєш? — запитала вона.

Кирило прочитав, обмірковуючи.

— Це твоє рішення, — сказав він. — Але якщо хочеш мою думку — можливо, це шанс зрозуміти більше, перш ніж весілля стане надто хаотичним для серйозних розмов.

Філомена подивилась на повідомлення ще раз.