Розділ 37. Повна правда

Філомена сиділа на дивані, тримаючи телефон, відчуваючи, як щось у грудях стискається.

— Мамо, — сказала вона повільно, — про що ти говориш?

Ольга Дмитрівна довго мовчала на тому кінці лінії.

— Може, краще поговорити особисто, — сказала вона нарешті. — Не по телефону.

— Мамо, я не можу зараз чекати ще довше, — Філомена відчувала, як нерви напружуються. — Скажи мені.

Ольга Дмитрівна зітхнула.

— Він пішов не тільки через іншу жінку, — сказала вона. — Хоча це теж правда. Він пішов, тому що... тому що в нас були проблеми вже довго до того. Я не хотіла розповідати тобі деталі, коли ти була дитиною — здавалось неправильним перекладати на тебе тягар дорослих проблем.

— Які проблеми?

— Він пив, — сказала Ольга Дмитрівна тихо. — Не постійно, не щодня. Але періодами — і це впливало на все. На стосунки, на гроші, на атмосферу в домі.

Філомена слухала, відчуваючи, як уривки давніх спогадів раптом починають складатися в іншу картину — голосні розмови за зачиненими дверима, які вона чула вночі, дитиною, не розуміючи; запах, який вона завжди асоціювала з татом, але ніколи не аналізувала; дні, коли мама виглядала особливо втомленою, а тато не приходив додому ночувати.

— Чому ти ніколи не казала мені? — запитала Філомена.

— Я не хотіла, щоб ти ненавиділа його більше, ніж необхідно, — сказала Ольга Дмитрівна. — Думала, дозволю тобі мати власне сприйняття, без зайвого тягаря деталей.

— А зараз? Чому розповідаєш зараз?

— Тому що ти приймаєш рішення про те, чи дозволити йому прийти на твоє весілля, — сказала Ольга Дмитрівна. — І я думаю, ти маєш право знати повну картину, перш ніж остаточно вирішувати, як ставитись до нього.

Філомена сиділа, обдумуючи це нове знання.

— Він... він зараз все ще п'є? — запитала вона.

— Не знаю, — сказала Ольга Дмитрівна. — Ми не спілкувались роками. Дмитро, можливо, знає більше — він іноді переписувався з ним через соцмережі, наскільки я розумію.

Філомена подумала про брата, про те, що він теж міг знати деталі, про які мовчав.

— Дякую, що сказала мені, — сказала вона нарешті. — Навіть якщо це важко чути.

— Прости, що я не сказала раніше, — сказала Ольга Дмитрівна. — Я думала, захищаю тебе. Можливо, це було неправильно.

— Ти зробила те, що думала найкраще на той момент, — сказала Філомена. — Я не звинувачую тебе.

Після розмови з мамою Філомена зателефонувала Дмитру.

— Мама розповіла мені про тато, — сказала вона без передмов. — Про випивку.

Дмитро на тому кінці лінії довго мовчав.

— Я думав, ти знаєш, — сказав він нарешті. — Тобто, я знав, ти була молодша, можливо, не зовсім розуміла, що відбувається.

— Ти знав весь цей час, а я не знала?

— Філо, ти була дитиною, — сказав Дмитро. — Я був старший, бачив більше. Думав, мама розповість тобі, коли вважатиме за потрібне.

Філомена відчула легке роздратування — не на брата конкретно, а на загальну ситуацію, на те, скільки інформації трималось від неї, нібито для захисту.

— Він зараз все ще п'є? — запитала вона. — Ти спілкувався з ним, правда?

— Іноді, — зізнався Дмитро. — Через соцмережі, рідко. Наскільки я розумію, він пройшов реабілітацію кілька років тому. Каже, не пив уже три роки.

— Каже, — повторила Філомена. — Це означає, що ти не впевнений до кінця.

— Не впевнений, — погодився Дмитро. — Але хочу вірити, що це правда.

Філомена розповіла все це Кирилу ввечері — про розмову з мамою, про дзвінок до Дмитра, про новий шар правди, який тепер ускладнював її рішення.

— Як це змінює твою думку про те, щоб дозволити йому приїхати? — запитав Кирило.

— Не знаю, — сказала Філомена чесно. — З одного боку, тепер я розумію більше про те, чому він пішов. Не вибачаю, але розумію. З іншого боку — якщо він все ще п'є, чи може приходити, я не хочу, щоб моє весілля перетворилось на якусь катастрофу.

— Можеш просто спитати його прямо, — запропонував Кирило. — Чи п'є зараз, як давно ні. Якщо хочеш чесності — попроси її прямо.

Філомена подумала про це.

— Можливо, — сказала вона. — Хоча страшно почути правду, яка може все ускладнити ще більше.

— Ти вже впоралась з багатьма важкими розмовами останнім часом, — сказав Кирило. — З Вікторією, з мамою, тепер з татом. Ти сильніша, ніж думаєш.

Філомена усміхнулась трохи — попри важкість ситуації.

— Дякую, — сказала вона.