Розділ 32. Список гостей

Повернувшись додому ввечері, вони сіли з ноутбуком, щоб почати складати список гостей — задача, яка виглядала простою на словах, але виявилась складнішою на практиці.

— Скільки людей плануємо? — запитала Філомена, відкриваючи новий документ.

— Мама вже надіслала свій список, — сказав Кирило, показуючи телефон. — Тридцять п'ять осіб тільки з її боку — родичі, давні друзі, сусіди.

— Тридцять п'ять? — Філомена здивовано подивилась на нього. — Це тільки твоя мама?

— Вона знає багато людей, — Кирило знизав плечима. — І всі вони, очевидно, мусять бути на весіллі її сина.

— Моя мама теж надіслала список, — сказала Філомена, відкриваючи власний телефон. — Двадцять вісім осіб. Включаючи трьох тіток, яких я бачила останній раз років п'ять тому.

— Сімейні весілля, — сказав Кирило. — Завжди так.

Вони почали зводити списки разом — колеги з роботи (Андрій та Оля автоматично, плюс кілька інших, з ким вони стали ближче за останній рік), друзі (Марина для Філомени, кілька університетських знайомих для Кирила), родичі з обох сторін.

— А Максима й Соломію записуємо як гостей чи як учасників весілля? — запитала Філомена.

— Гостей, звісно, — сказав Кирило. — Хоча, якщо вони захочуть якусь роль — наприклад, Максим міг би бути моїм свідком.

— Логічно, — сказала Філомена. — А я попрошу Марину бути моєю свідкинею.

Список ріс — спочатку повільно, потім швидше, коли вони почали додавати "а ще треба запросити..." щоразу, коли згадували когось важливого.

— Скільки в нас вже? — запитав Кирило за годину роботи.

Філомена подивилась на цифру внизу таблиці.

— Сто двадцять три, — сказала вона.

— Сто двадцять три, — повторив Кирило. — Це більше, ніж я думав.

— Це нормально для весілля? — запитала Філомена. — Я ніколи не організовувала такого раніше.

— Я теж ніколи не одружувався раніше, — сказав Кирило, усміхаючись.

— Це твоя перша спроба? — Філомена жартівливо подивилась на нього.

— Перша й остання, — сказав Кирило твердо. — Більше не планую через це проходити, навіть якщо весілля закінчиться катастрофою.

— Не закінчиться катастрофою, — сказала Філомена. — Я аналітик, пам'ятаєш? Я можу управляти будь-яким проєктом, включно з власним весіллям.

— Тоді я спокійний, — сказав Кирило, цілуючи її в скроню.

Наступного дня в офісі Андрій, дізнавшись про дату весілля, відразу почав щось обчислювати в голові.

— Липень, — сказав він задумливо. — Це через три з половиною місяці. Достатньо часу для багатьох речей, але недостатньо для повної паніки в останній момент.

— Дякую за оптимізм, — сказала Філомена.

— Я просто реаліст, — Андрій усміхнувся. — До речі, можу допомогти з музикою, якщо потрібно. У мене є контакти DJ, який працював на кількох корпоративах нашої компанії.

— Дякую, — сказала Філомена. — Це б дуже допомогло.

Оля підійшла з власною пропозицією.

— Я можу зробити дизайн запрошень знову, — сказала вона. — Бачила, наскільки добре вийшло з весіллям Андрія й Олі ой, вибачте, я не одружена з Андрієм, я просто... запропонувала ідею раніше для якоїсь події.

— Я зрозуміла, — сказала Філомена, сміючись. — Дякую, Олю, твоя допомога завжди корисна.

Через тиждень, коли список гостей нарешті стабілізувався на ста тридцяти особах (після кількох раундів додавання й видалення — "о, ми забули двоюрідного брата мами!" і "чи дійсно потрібно запрошувати того колегу, з яким ти спілкувалась тільки на новорічному корпоративі три роки тому?"), Філомена отримала повідомлення від Інги.

«Привіт! Чула про весілля від Олі — вітаю! Хотіла спитати, чи можна мені теж прийти? Розумію, якщо це тільки для близьких, не образжусь».

Філомена подивилась на повідомлення, трохи здивована.

Вона показала Кирилу.

— Інга хоче прийти, — сказала вона.

Кирило подивився на повідомлення.

— Як ти ставишся до цього? — запитав він. — Зважаючи на те, як почалось ваше знайомство.

Філомена подумала про це — про той перший тиждень, коли Інга дивилась на неї як на ворога, про слова "ти не знаєш, до чого лізеш", про повільну зміну впродовж місяців, поки команда не стала тим, чим вона є зараз.

— Думаю, можна, — сказала вона нарешті. — Вона змінилась за рік. Тепер вона хороший спеціаліст, яка справді старається. І, чесно, мені приємно, що вона хоче бути там.

Вона написала Інзі:

«Звісно, будемо раді тебе бачити! Дякую, що спитала».

Відповідь прийшла швидко:

«Дякую! Чесно, дуже рада, що ми дійшли до такого моменту в наших стосунках, після того, як все почалось... складно. Ти показала мені, що можна по-іншому ставитись до роботи. Дякую за це».

Філомена усміхнулась, показуючи повідомлення Кирилу.

— Бачиш, — сказала вона. — Іноді важкий початок призводить до хорошого результату.

— Як з нашою першою зустріччю, — сказав Кирило.

— Точно, — погодилась Філомена.

Через два тижні, коли підготовка йшла повним ходом — рестoран забронювано, список гостей фінальний, навіть перші пробні запрошення від Олі вже друкувались — Філомена отримала дзвінок від невідомого номера знову.

Цього разу — голос чоловіка, незнайомий.

— Алло? Це Філомена Коваль? — запитав голос.

— Так, хто це?

— Мене звуть Олексій Гриценко, я журналіст з "Економічної правди". Дзвоню щодо нещодавньої публікації про вас і пана Руденка — хотів запитати, чи правда, що ви плануєте весілля цього літа?

Філомена завмерла, тримаючи телефон.

Звідки журналісти знають про дату весілля? Ми навіть гостям ще не всі розіслали запрошення.

— Звідки у вас ця інформація? — запитала вона обережно.

— Маємо джерела, — сказав журналіст невизначено. — Чи можете підтвердити дату й місце? Наші читачі дуже цікавляться вашою історією — особливо після тієї статті про реорганізацію компанії.

Філомена дивилась на телефон, думаючи, як відповісти, не розкриваючи зайвої інформації, водночас не звучачи грубо.

— Я не можу зараз коментувати деталі, — сказала вона нарешті. — Дякую за дзвінок.