Побачення

Сьогодні їх відправили прибирати аудиторію з художнім обладнанням. Оскільки у Хвана там була пара, він чекав на Чанбіна та закінчував свою роботу.

- Привіт малярам, - вигукує Со, заходячи в аудиторію, але його, як завжди ігнорують.

- Ясно, я знову в ігнорі, - видихає парубок 

- Ти там доки не почнеш говорити нормальні речі, - спокійно каже блондин невідриваючись від картини.

- А я по-твоєму говорю не нормальні речі? - дивується Со, а Джін просто знизує плечима нічого йому не відповідаючи.

Він продовжує малювати, а Чанбін підходить ближче розглядаючи його картину. Насправді юнак дуже красиво відтворював форми на мольберті. Для цього він приклав немало зусиль, бо одного таланту, як відомо, замало 

- І ти це називаєш гарним полотном? - саркастично фиркає Чанбін.

- Так, - спокійна відповідь. Хван виводить останні штрихи.

- А мені наприклад не подобається. Робота взагалі беззмістовна. Та й не відчувається у ній атмосфера. От що ти хотів нею сказати? Яке посилання передати? Бо мені наприклад не зрозуміло, - він спеціально критикує Хьонджіна, щоб той елементарно з ним говорив, а ще краще сперечався.

- Бо ти занадто тупий, щоб зрозуміти всю глибину картини от і все, - Хван попри свою обіцянку починав дратуватись. Та хто він такий, щоб критикувати його роботу?!

- Ти просто сам не можеш розібрати, що намалював, тому ображаєш мене, - глумливо сміється Чанбін. Та отримує якесь душевне задоволення від того, як помалу наливаються багрянцем щоки Хвана. Ось воно.

- Послухай, ти великий критик всієї Кореї. Ти хоч щось в мистецтві розумієш? Правильна відповідь, ні. Тоді якого хуя ти критикуєш мене?! Через таких як ти, - він гнівно тицяє пальцем в Чанбіна, - Люди зневірюються в собі і залишають улюблену справу. - Він терпіти не міг, коли його необґрунтовано критикують. І Со це знав.

- Не думав, що ти такий слабак, - відкрито провокує його хлопець

- Бачу ти говориш швидше, ніж встигнеш подумати. Але про що це я, ти ж взагалі не знаєш, що таке думати, - він встає з стільця та підходить до Чанбіна, який стояв неподалік.

- О, маленького хлопчика образили. Але ти ж сам не знаєш, що малюєш, - він робить крок на зустріч блондину.

- Я знаю, який сенс вкладаю в картини, - обурюється Хван, та теж стає ближче до Чанбіна. Здається ще трохи і повітря між ними заіскрить.

- Хьонджін просто признай, що ти не вмієш цього робити і все, - він знущається над ним настільки відкрито, що Хван зі злістю хапає його за шиворіт, але навіть попри це розуміє, що силою нічого не доб'ється. Тому він нахиляється до його вуха. Та практично торкаючись його губами шепоче:

- Бінні, тобі настільки не вистачало моєї уваги, що ти вирішив її привернути таким жалюгідним методом? - Хван різко відсторонюється та забирає свої руки. Він хоче відійти від юнака але той стримує його хапаючи за долоню

- А що буде, якщо я скажу, що справді привертаю твою увагу? - він не відпускає його руки, та уважно слідкує за реакцією.

- Ти серйозно? - не розуміє його Хван 

- Цілком, - видихає парубок, - Насправді ці ігри в кота і мишу мене вже втомили. Тому давай перестанемо. - він відпускає його руку, та хоче вийти.

- А хто тобі сказав, що я хочу їх припинити? Вони мені подобається, - кричить йому у слід Джін.

- Тобто, - він знову підходить до юнака, - Тобі це не набридло?

- Ну як сказати...

- Ясно ми обійдемось, і без слів, - він бере обличчя Хьонджіна в свої долоні, та ніжно цілує в губи, чекаючи на його реакцію. Яка була і доволі позитивною. Юнак відповідає на його поцілунок обережно, і ніби боячись зробити щось не так. Та чим більше часу проходить тим більше їх поцілунок нагадує протистояння. Кожен з них хоче перехопити ініціативу. Саме Джін поглиблює поцілунок. І він же першим його розриває, коли розуміє, що не може дихати.

- Думаю ми можемо продовжити наші ігри, але тепер вже як пара. Така пропозиція тебе влаштовує? - Чанбін питає це обіймаючи Джіна за талію.

- Ну я подумаю над цим після нашого побачення, - сміється парубок, та ніжно цілує Біна.