Прибиральники

Хто ж знав, що прибирати удвох буде так складно? Правильно, це знали всі включаючи Чанбіна і Хьонджіна, які зараз старанно, на певній відстані один від одного, мили величезну аудиторію.

- Слухай, давай просто ігноруватимемо один одного, - спокійно пропонує Хван. Йому справді набридли їх вічні сварки.

- Я не хочу, - знизує плечима Бін, - Яка ж тоді у мене розвага залишиться.

- Послухай, я намагаюсь хоч якось обійти гострі кути між нами, а ти їх ще більше загострюєш, - починає червоніти блондин. Він не може зрозуміти парубка навпроти. Чому вони просто не можуть забути про існування один одного?! Так їм обом буде спокійніше хіба ні?

- Якщо ми ігноруватимемо один одного, через деякий час мені стане нудно і я знову почну набридати тобі. Тож ти мусиш терпіти мене до закінчення університету, - він відкрито знущається над парубком, який на диво спокійно реагує. Не червоніє, не кидає гострими словами. Прости стоїть склавши руки і дивиться на нього, - Пфф з тобою вже нудно, - він обертається щоб продовжити мити аудиторію, як у його спину прилітає мокра ганчірка. Щойно Хьонджін мив нею підлогу, та вже зараз вона хлюпнула на землю зі спини Чанбіна.

- Ти що зробив? - якось надто спокійно питає юнак 

- Остудив твій запал, - усміхається Хван, та завбачливо не обертається до Со спиною.

Він знає, що зараз на білій футболці брюнета красується брудна пляма. І факт того, що це його робота, надзвичайно тішить блондина.

- О ти думаєш це смішно? - риси обличчя Біна загострюються. І він повільно підходить до Хвана, який не відступає, бо надто впертий. 

- Дуже смішно, адже ти хоч трохи та й розізлився, - усміхається Хьонджін. Він бачить, що ніс Со трохи припух але здається нічого серйозного. Це чомусь заспокоїло парубка. Сварки сварками, але завдати реальної шкоди Чанбіну, він ніколи не хотів.

- О ну то зараз остигнеш ти, - з цими словами хлопець виливає на голову Хьонджіна відро з брудною водою, і відразу ж за секунду отримує те саме. Та Хван в пориві злості не врахував того, що футбока Чанбіна обліпить його, як друга шкіра. Тож блондин завис, дивлячись на фігуру брюнета. І поки Чанбін протирав свої очі від брудної води, Хьонджін розглядав його. І не просто, а з інтересом, який шокував і самого Хвана.

- Хей ти чого ? - Бін підходить до нього, та юнак не розвисає. - Все нормально? Хьонджін у очі дивись! - він прикрикує і тоді юнак приходить до себе

- Я не дивився на тебе, і взагалі....

- Хлопці, як я бачу підлогу вам помити так і не вдалось, - пані Чон починає сміятись дивлячись на двох мокрих, як щурі, студентів.

- Вибачте ми... - почав говорити Чанбін, та жінка не дала йому закінчити.

- Я все розумію прийдете завтра і зробите нормально, а на сьогодні можете бути вільні, - вона виходить з аудиторії першою.

- Від сьогодні я просто ігноруватиму тебе, - грізно заявляє Хьонджін, та хапаючи свій рюкзак іде на вихід

- Подивимось наскільки тебе вистачить, Джинні, - кричить йому у слід Бін. Та бачачи витягнутий парубком середній палець, весело сміється.