Продавчиня яблук

Продавчиня яблук

Пролог

В одному місті появилася продавчиня яблук. Таких червоних, соковитих. Усе місто покупало ці яблуки, не підозрюючи про їхню справжню сутність. Ця продавчиня - відьма, яка вирощувала ці яблука у підземеллі.

Її мрія: захопити владу у цьому місті. Чому не можна одразу це виконати завдяки магії, зачарувавши усіх? Бо не настільки відьма сильна, щоб вплинути одним рухом на всіх. Натомість вона кожного дня продає свої зачаровані яблука, кожного дня хтось їх купує та їсть разом зі своєю родиною, поглинаючи цю магію. Навіщо їй це? Бо вона закохана у правителя - і таким чином спробує примусити у себе закохатися. Звісно, серцю не накажиш, але змусити бути з нею, - це точно можливо, якщо усі мешканці міста будуть під дією магії яблук.

1

На краю міста з'явилася тендітна жіночка. Вона вела коня, який тягнув віз з величезною кількістю червоних яблук. Ніхто не бачив, як ця красуня опинилася у місті, але, помітивши її, вже не зводив з нею очей через особливу вроду її власниці.

Жінка прямувала до місцевого ринку.

Доїхала.

Зупинила свого коня, встановила щось подібне прилавку, почала викладати на горизонтальну поверхню червоні яблука.

Не встигла закінчити свою справу, як вже натовп людей зібрався біля жінки та її яблук.

- Скільки коштують ваші яблука?

- В яку ціну такі гарні яблучка?

- За скільки продаєте свої яблука?

- Скільки дасте. - відповідала на всі питання продавчиня.

Яблука швидко розібрали.

Продавчиня швидко зібрала свій прилавок, поклавши його частини на віз, узяла коня за вуздечка та повела з ринку, потім у напрямку меж міста, вийшла за місто, а потім, ідучи поруч з конем по дорозі, який тягнув за собою порожній від яблук віз, одні лише частини прилавку, почала розчинятися у просторі разом з конем та возем.

А потім вони змінилися.

Жінка вже була в іншому одязі, ніби зшитому з листя, а кінь... В нього виросли крила.

Віз зменшився у розмірі та одразу сам потрапив на долоню жінки.

Жінка зажала кулак - і віз кудись зник.

Вона сіла на свого крилатого коня - і полетіла на верхівку гори, яка красувалася на горизонті.

2

Відьма швидко спустилася з гори у підземелля, де навкруги у повній темряві росли… яблуні, а на них стиглі червоні яблука. Дивно, адже деревам потрібне світло.

- Отак, добре, - прошепотіла відьма. Ці яблуки примусятькороля на мені одружитися. Усі скуштують мої яблука, а потім, коли прийде час, почнуть перетворюватися… так… так… почнуть. Ой буде здивування, королю Аскольде, коли ти побачиш усіх своїх підданих… так кажучи, іншими… Ти одразу погодишся на мою пропозицію. Вже мене не відштовхнеш, як колись…

Відьма піднялася наверх, до свого просторого будинка, який зовні видавався зовсім маленькою непримітною хатинкою.

Заварила собі чаю. Зробила вечерю, спустилася скупатися у річці, а потім знов піднялася у будиночок та лягла спати.

Настав новий ранок.

І знов спустилася жінка зі своєї гори. Але цього разу на своєму крилатому коні.

Долетівши до міста, злізла коня, в якого одразу зникли крила.

Простягнула руку, на долоні якої з’явився віз.

Крихітний віз сам опустився на землю та збільшився.

У ньому вже лежав зібраний прилавок.

Жінка пішла, поступово перетворюючись, змінюючи одяг на собі, не перевдягаючись.

Жінка узяла коня під вуздечка та увійшла так у місто, яке вже чекало на неї.

- Добридень, Меланіє! - навкруги усі віталися з цією жінкою, не підозрюючи, що вона відьма.

Меланя дійшла до ринку, облаштувала свій прилавок. До речі. Їй усі намагалися допомогти. Та почала свій продаж соковитих яблук.

І знов продалося усе до останнього яблука.

Кожного дня відьма продавала свої яблуки.

Кожного дня мешканці цього світу їли їх з великим задоволенням.

Якось король вирішив бути ближчим до свого народу та прибув до ринку.

Тільки люди побачили карету короля в оточенні охорони, одразу кинулися у поклон, залишивши свої справи.

Меланія теж наклонилася.

Король вийшов з карети та наблизився до ринку, потім почав проходити між рядами прилавків.

- Меланіє, а ти тут що робив? - запитав здивовано король.

- Продаю свої яблуки, - тихо відповіла жінка.

- Продаєш? Ти ж можеш обходитися без всього людського… - почав було король, але побачив грізний погляд відьми.