Продавчиня картин.

Орисине почуття прекрасного.

Перша  покупчиня з‘явилася за годину. Літня жінка з цікавістю розглядала картини у крамниці-галереї. Її увагу привернув малюнок, що зображував кошлаті скирти сіна у полі. Автору вдалося  дуже реалістичного передати важке липневе грозове небо, розхристане сталевими блискавицями. Картина була захована у одному з найтемніших кутів крамниці і помітити її було дуже важко. Орися про те подбала. Проте цікавська покупчиня одразу попрямувала саме до скирт, що вже вкрилися порохами, заховані подальше від людського ока. Продавчиня похапцем вийшла з-за прилавку і весело загомоніла до літньої жінки.

- Доброго дня! Чи можу вам чимось допомогти? Чи якась робота вам припала до душі? - Орися, розправивши плечі, та войовничо  настовбурчивши мереживного комірця, закрила своєю постаттю усі скирти у полі. 

- Та ось зробила ремонта у хаті, - невпевнено сказала жінка, ніяковіючи перед нахабною Орисею. Хотілося б якусь гарну картину купити. Оті покоси у куті,- вона показала рукою на картину, - під грозовим небом, мені дуже сподобались. Таке відчуття, що...

- Оте сіно та й в оновлену оселю? Та ви що!, - перебила продавчиня жінку та замахала на неї руками. - Ви вартуєте чогось набагато прекраснішого та вишуканішого, повірте моїй експертній думці! Будь ласка, дозвольте вам показати наші найкращі мистецькі твори. І у нас сьогодні працює знижка!, - Орися тиснула на знічену покупчиню своїм незаперечним авторитетом знавчині  мистецтецтва, спідницею без жодної складки та наїжачиним мереживним комірцем. Недбалим рухом руки вона запросила жінку до своєї улюбленої алеї краси, як Орися гордо називала ряд картин дбайливо нею підібраних та виставлених посередині крамниці. “ Зверніть увагу на ось це полотно. Воно даруватиме вам безліч позитивних емоцій і буде окрасою вашої оновленої оселі, - торочила Орися покровительським тоном жінці. - Це Венеція, канали, гондоли, а не якісь там смердючі стодоли“, - мало не додала вона, але вчасно вкусила себе за язика і чарівно посміхнулась покупчині. Орися показала їй усіх своїх улюблених ангелів, чарівних котиків та не вельми майстерні зображення сезонів року. Остаточно позбавивши сором‘язливу покупчиню власної думки, вона вже вправно в‘язала гарного вузлика на загорнутому у цупкий папір полотні. Жінка, заплативши гроші, зіщулившись, наче їй на плечі Орися висадила, як бонус, одну з картинних важких гондол, спішно покинула крамницю. Настрій у Орисі був пречудовий. Вона ще раз перевірила, чи картина з скиртами надійно схована і не привертатиме зайвої уваги інших покупців. На очі їй втрапило інше полотно, яке вона ненавиділа усіма фібрами своєї душі та намагалась запхати у найдальші закапелки крамниці та власної пам‘яті. На малюнку вуличний обдертий собака довірливо дивився на гицеля, який тримав у руках своє вбивче знаряддя праці. Їй завжди видавалося, що цей безпомічний довірливий пес дивиться саме на неї, як колись в далекому минулому. Дитиною вона стала свідком жорстокої сцени, вбивства гицелями безпритульних собак, які душили тварин  дротяними петлями. Орисі було усього дванадцять. Вона тоді щодуху втекла додому, а потім ще довго плакала ночами і мучилася безсонням. Нічні жахіття ще й досі несподівано приходили до Орисі, нагадуючи їй про той дитячий травматичний досвід пронизливим скавчанням, стікаючого кров‘ю собаки. Його очі, сповнені жаху, так схожі на очі собаки на картині, наче благали Орисю про допомогу. Жінка запхала у картину у найдальший кут, намагаючись відігнати неприємні спогади, які накрили її зненацька , наче снігова лавина, та швидко перевела погляд на якийсь букет квітів, щоб заспокоїтись. Продавши ще декілька милих котиків, усміхнених жінок з ідеальними тілами і довгим волоссям, що купалися у маках, трояндах і жасмині,а також улюблених натюрмортів, Орися, заварила собі духмяної кави і дістала з холодильника шматок київського торта, прикрашеного кольоровими кремовими квітами. Вона акуратно розклала вишиту серветку на невеличкому круглому столі, закривши нею порепаний лак на старому дереві. Знову маніакально розправила спідницю та з насолодою відкусила солодкого торта. Орися любила, щоб навколо усе було гарно охайно і на своїх місцях.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше