Глава 8 Перша шлюбна ніч.

                                                                  
Київ.  15.08.2018 р.        – середа. Танцювальна студія «Едіт»   16:45. 
  Дарина привела себе до ладу, але виходити з студії і йти додому не поспішала. Вона знала її уже чекає позашляховик Андреєва,  але йти чомусь зовсім не хотілося. Уже майже усі розійшлися, подруги понеслися на постановку флешмобу, який вони пропрацювали за вчора і сьогодні. Жінка зітхнула – це перший раз сьогодні вона пропустить таке дійство, та це були лише думки, що відривали, адже насправді жінку турбувало геть інше. Вона боялася, панічно боялася близькості зі своїм чоловіком, якої ще не було. У понеділок вона заснула просто в авто, а вчора заснула у спальні одна, бо Борис повернувся пізно. Та на щастя її не будив. 
Уже під ранок Дарина прокинулася від жахливого сну в якому Борис гвалтував її грубо і безжально. Прокинувшись у сльозах і в мокрому поту, жінка опинилася в обіймах фермера, який був наляканий і стурбований тим, що відбувалося. Полонивши її в обійми він просив жінку заспокоїтися, розповісти, що їй наснилося, а вона лиш відмовчувалася і знову задрімала уже в обіймах чоловіка. 
Пригадуючи сон, Дарина відчула як холодок пробігся, по її спинному мозку, а в голові промайнуло запитання. «— Невже він на таке здатний?». Ні, їй цього не хотілося, але думки, що лізли в голову позитиву не приносили.  Може він не правильної орієнтації, а на ній одружився за для так годиться, щоб не було зайвих чуток. Можливо тому й не займає її. Як це все розуміти жінка не знала, тому ще більше боялася того, що так чи інакше її чекало. 
Зібравшись із духом покинула гримерку студії, подавшись на  вихід. Позашляховик чекав, сьогодні, так само як і у минулі дні, але тільки-но вона почала наближатися як із-за керма вийшов сам Борис, замість Семена. Дарина була збентежена, адже чоловік наближався до неї із великим букетом насичено рожевих троянд. Вона сповільнила ходу, було приємно усе це бачити, але разом із тим – це насторожувало і викликало запитання. —Чого чекати далі? Він був милим і ніжним цих два дні, ні до чого її не змушував і зараз прояв його уваги викликав у неї занепокоєння. 
Андреєв посміхався, йому личила посмішка повних вуст, навіть з бородою, яка була довгою і чорною, а його карі очі були великими й надто красивими. Серце в грудях Дарини заколотилося і відчуття захищеності на мить охопило жінку. Чоловік вручив їй квіти зі словами. 
— Це тобі. 
Не втрималася посміхнулася беручи квіти із його рук. 
— Дякую! 
Ідилія панувала доти, доки вони не сіли в авто де він повідомив.  
— Я замовив столик у ресторані, у нас вчора закінчилися жнива, я висилав за тобою машину, але ти вже спала, так що я хотів би відзначити цю подію сьогодні з тобою. 
Дарина насторожилася, але разом із тим почуте її приємно вразило він не чіпав її, значить крапля поваги у нього до неї усе таки є. 
— Я гадаю, ти не будеш проти? — Лагідним тоном поцікавився фермер. 
  —  Ні! — Лиш тихо відповіла Дарина бавлячись пелюстками троянд. 
Борис кілька хвилин дивився на свою дружину, упиваючись її вродою, її тендітністю й стриманістю. У цій жінці було щось таке, чим вона зачепила його зневірену душу. Він вірив, що саме із цією жінкою буде щасливим, хоча крапля сумніву була, адже він її зовсім не знав. 
Відірвавши погляд від жінки  Андреєв глянув у вікно, він боявся, страшенно боявся, бути знову зрадженим і обманутим, як колись вісім років тому, та ще й розореним. Мабуть, тому він одружився із Савицькою на таких жахливих умовах, але по іншому він не міг і не хотів. Разом із тим надто сильно бажав, щоб саме ця жінка стала його. Роблячи їй пропозицію Андреєв вагався, що вона погодиться. Йому здавалося, що вона надто горда, та з іншої сторони, він сумнівався, що вона ризикуватиме життям рідного брата, та чи варто цьому радіти? Саме це не давало спокою фермеру. Мовчки він зрушив з місця повівши автомобіль  до умовленого ресторану. 
Посадивши свою жінку за стіл Борис поводився галантно і ввічливо  — це не була гра на публіку, це було із глибини душі, він уже не пам’ятав коли залицявся до жінок. Ця ж була його ідеалом, його заповітною мрією, він хотів її полонити й закохати у себе, зробивши своєю на завжди. 
Дарина дивувалася, вони вели легку невимушену розмову, так наче знали одне одного не один рік. Він цікавився як пройшов її день? Як пройшла підготовка до флешмобу? Чи усі дітки у групах чемні? Чи не надто втомилася? Просив розповісти як проходять заняття і це неабияк здивувало жінку. Вона відповіла на всі його запитання і розповідала те, що він просив і зрештою не втримавшись запитала. 
— І як ви відзначали кінець жнив? 
Фермер посміхнувся і взявся розповідати. 
—  Нічого надзвичайного, зібралися усі працівники, я замовив для них частування та музик, які влаштували різноманітні розваги. Так, що гуляння тривали до самого ранку. Люди веселилися і відпочивали, не тільки працівники, а й мешканці навколишніх сіл. 
—   Ти теж був до самого ранку? —  Якось насторожено поцікавилась Дарина, їй не конче подобалося, що її чоловік, вештається не знати де, в той час, коли вона чекає його в дома, нехай навіть спить. Хоча враховуючи угоду йому можна все – це вона рабиня. Її лице вмить осунулося, усвідомлення свого сьогоднішнього статусу гнітило. 
Борис посміхнувся і накривши її тендітну руку своєю почав запевняти. 
— Змушений тебе розчарувати, я залишив ці гуляння близько одинадцятої ночі. Що мені було там робити без тебе, я був змушений хоч трохи залишитись із людьми, щоб не здатися пихатим і зазнайкуватим, та й зрештою без цих людей я ніщо. 
Навіть не усвідомлюючи цього Дарія посміхнулася, їй подобалася його остання фраза, якось мимоволі вона глянула на годинник на руці, була 17:25. Жінка зітхнула в очах з’явився сум і жаль, через пів години розпочнеться флешмоб в одному зі столичних супермаркетів. Вона могла що-небудь вигадати, щоб затягти туди фермера, але обманювати не хотіла. Погляд якось автоматично стрибнув у вікно. 
— Що трапилося Даріє? — Помітивши її різку переміну запитав Андреєв. 
Вона глянула на нього, видавила посмішку й обманувши запевнила. 
— Нічого. Все добре. 
Наступила незручна пауза, він мовчав і пильно дивився на неї, а вона не витримавши, опустила очі нервово перебираючи пальцями скатертину. 
— Даріє, глянь на мене. — Серйозним тоном попросив він. 
Жінка зробила те, що він просив, хоча дивитися у ці красиві очі, було мукою і насолодою водночас.  
— Даріє! — Холодно заговорив він. — Ти можеш мати від мене таємниці. У твою душу я не загляну ніколи, але обманювати не потрібно, тим паче, що у тебе це погано виходить. Я розумію, можливо є речі про які ти не хочеш щоб я знав, то ж наступного разу зроби так, щоб я навіть про це не здогадувався. Тільки не обманюй, терпіти не можу брехні, краще скажи як є. 
Дарина опустила очі з хвилину мовчала вагаючись говорити чи ні, а тоді все-таки зважилася і заговорила. 
—  Десь приблизно через пів години, дівчата розпочинають постановку… — Вона замовкла опустивши очі, не зважившись говорити далі. 
—  І..? — Не втримався Борис, здогадуючись куди вона хилить, але чекав доки вона закінчить розпочате. 
  —  Якщо ти не проти, ми могли б поїхати подивитись. 
Борис замислився, сама ідея заінтригувала його і здалася навіть досить цікавою, але потакнувши її забаганці він зрадить свої позиції. Що ж робити? З іншої сторони вона не просила його, щоб він дозволив брати участь, а лише подивитись. 
—  Невже ти не хочеш взяти участь у цьому флешмобі? Якось несподівано і спонтанно навіть  для себе запитав він. 
—  Я не беру участь у цих дійствах і майже завжди залишаюся осторонь як спостерігач. — Чесно зізналася Дарина і зрозуміла, що бовкнула зайвого. 
—  Чому? — Відразу вчепився за це Борис. 
Тепер потрібно було вигадати правдоподібну відповідь, яка б влаштувала його і не видала її велику таємницю. 
— Колись через брак коштів мені довелося залишити балет, тому зараз мені не  дуже хочеться, щоб хтось з великих балерин упізнав мене, адже мої ровесниці досягли чималих висот в балеті, а наші флешмоби крутяться на Ютубі. 
Слова жінки були правдивими, але Борису здалося, що це безглузда причина, адже робити справу яку ти любиш ніколи не соромно і байдуже, що скажуть люди. Чоловік хмикнув, але у відповідь нічого не сказав, та все ж після паузи запитав. 
— Ти соромишся, що не стала великою балериною? 
Дарина важко зітхнула і перевела погляд у вікно, із сумом заговорила. 
— Борис, тепер про це пізно говорити, я уже застара для балету. 
Андреєв ледь втримав смішок і зацікавлено запитав. 
— Ти! Застара? Ти себе чуєш Даріє? Тобі ж лише 28?!! 
Дарина перевела погляд на чоловіка в якому був осуд і невдоволення та сухо відповіла йому. 
— Борис мені уже 28 і для балету це має значення, та ти не подумай, я задоволена тим, що у мене є, в інших і цього немає. 
Борис не розумів категоричності дружини, вона ж про це мріяла, а тепер так просто відмовляється. 
— Тобто, якби у тебе зараз був шанс, ти  все рівно б відмовилася від великого балету? — З інтригою у голосі поцікавився Андреєв, він не зовсім вірив, що її відповідь буде негативною. 
—  Так Борис! Я уже змирилася з усім. У моєму віці потрібно уже не у балет подаватися, а знайти себе і реалізувати,  бо балет, флешмоби – це все тимчасове наче захоплення. 
Тут фермер не мав що сказати, в словах дружини була здорова логіка, він зацікавлено запитав. 
— Чим би ти хотіла займатися? Чи може якось реалізувати себе?  
Дарина розгублено знизала плечима і якось невпевнено заговорила. 
— Тренувати дітей, я не перестану —  це все, що я вмію у цьому житті добре. — Флешмоби?!! —  Вона зробила паузу, а по ній не впевнено заговорила. — Якщо ти дозволиш, теж поки будуть у моєму житті, а усе решту... Думаю я визначуся з часом, хоча не все так просто, щоб розпочати свою справу, потрібні кошти. 
Борис пильно дивився на свою дружину, вона не просто надзвичайно  красива, вона ще й розумна і це було приємним бонусом для нього. 
— Гаразд! 
Упевнено промовив Андреєв,  усміхнувшись дивився на дружину,  вдоволено додав.      
— Ти мене заінтригувала. Поїхали, глянемо на твій флешмоб, адже я наживо ніколи цього не бачив, лиш у кіно. 
Посмішка з’явилася на вустах Дарини, а голос зазвучав захоплено і збуджено. 
—  Крок в перед. 
Андреєв пильно глянув на дружину, вона не переставала його дивувати. Вони пильно дивилися одне на одного, буря емоцій та відчуттів кипіла у кожного на душі. 
— Так! — Якось зненацька зірваним голосом погодився він. 
Вона посміхнулася і зізналася. 
—  Це мій улюблений фільм. 
Андреєв облизнув пересохлі губи, не зводячи погляду із дружини зізнався. 
— Якщо чесно, — мій теж. — На емоціях фермер позвав офіціанта і розрахувавшись повів свою дружину до виходу з елітного закладу.