Глава 10. "Можна тебе поцілувати?.."

 Вадим

— Думаєш, в неї досі є до тебе почуття? — запитала Маша з якимось ніби хвилюванням. 

— Не знаю. В будь-якому випадку, не впевнений, що вона захоче мені допомогти, — я зітхнув. — Я відштовхнув її, не хотів, щоб вона йшла за мною через почуття, бо я не міг їй на них відповісти. 

— Але, мабуть, тобі все ж варто спробувати з нею поговорити, — сказала вона. 

— Думаєш? — я замислився. — Вона, в принципі, зараз, певно, пішла на підвищення і має високий рівень доступу. Може дійсно змогла б дістати те старе відео. 

— Я подумала, що якби на її місці була я, то я, певно погодилась би, — Маша  раптом почервоніла і відвела очі. 

— Тоді треба буде подзвонити їй, — погодився я. — Але і підставляти її не хочеться. Все ж, там в неї карʼєра. Що як її впіймають? Це практично зрада корпорації, бо ж вони судяться зі мною.

— Ти можеш запропонувати їй роботу у своїй компанії, — сказала Маша, але теж якось пригнічено. 

— Ні, це не варіант, — я похитав головою. — Якщо в неї ще залишились почуття, це може бути травматично для неї, а вона хороша людина, я б цього не хотів, — після цих слів я взяв Машу за руку. — Та й тобі теж буде неприємно, все ж, я твій чоловік, і знання, що біля мене буде крутитись закохана в мене жінка, може тебе напружувати. 

— Так, — вона підняла очі і усміхнулась. — Мені було б неприємно. Ну тоді ти можеш їй запропонувати грошову компенсацію за цю інфу… раптом її звільнять, то вона матиме “подушку безпеки”...

— А оце в принципі варіант, — погодився я. — Треба буде спробувати. Подзвоню їй завтра, домовлюсь про зустріч, а вже на зустрічі запропоную це. Але ти не будеш ревнувати, якщо я звʼяжусь з нею?

— Мабуть, я ревнувала б, якби ти мені нічого не сказав, і я якось випадково про це дізналася б… — замислено сказала Маша. — А коли я знатиму, що ти нічого від мене не приховуєш, я сприйму спокійно те, що ви будете бачитись. 

— Десь рази два, — додав я. — Перший — щоб домовитись, і другий — щоб обміняти відео на гроші. Тож "бачитись" — надто гучно сказано, — я підніс її долоню до своїх губ і поцілував. — Мені подобаєшся тільки ти.

— Справді? — вона швидко глянула на мене і відвела погляд. — А та дівчина, до якої ти поїхав після нашого весілля? 

— Ми з нею порвали всі стосунки, — відповів я, торкаючись вільною рукою її підборіддя і змушуючи подивитись на мене. — Ну, вона була потрібна мені до нашої з тобою зустрічі… 

— Мабуть, вона тяжко це переживає? — запитала Маша. 

— Не знаю, — я знизав плечима. — Ми не спілкувались після того. Але до того мали договір, що зустрічаємось тільки поки нам обом так зручно.

— Я не уявляю, як це, — вона похитала головою. — Зустрічатися без кохання…

— Ну, ми "зустрічались" не в плані походів на побачення, Машо, — пояснив я. — Це була просто фізична розрядка, бо ми обоє потребували цього, але не мали на той момент обʼєкту закоханості.

 — Я розумію, — сказала вона трохи знічено. — Вибач, що почала розмову на такі делікатні теми. Ми ж домовлялися не втручатися в особисте життя одне одного…

— Я думав, що ми з тобою тепер зустрічаємось, — сказав я серйозно. — По-справжньому. Хіба ні?

— Я хочу з тобою зустрічатися, — відповіла вона. — Але якщо тобі треба розрядка, то ти маєш право ходити до тієї дівчини… мабуть…

— Машо, ну що ти таке кажеш? — я торкнувся долонею її щоки. — Невже думаєш, що я буду зустрічатись з тобою, а спати з іншою? Такою людиною ти мене бачиш?

— Але я не хочу, щоб ти через мене почувався некомфортно… — пробурмотіла вона. 

— Хто сказав, що мені некомфортно? — запитав я, усміхаючись. — Навпаки, мені нарешті комфортно, я хочу повертатись додому, такого до твоєї появи вже давно в мене не було.

 — Я дуже рада, що змогла створити затишок для тебе, — Маша усміхнулась. — Насправді я зрозуміла, що тут мені комфортніше, ніж у батьковому домі…

— Радію, що тобі теж добре жити зі мною, Машо. Я хочу, щоб тобі було добре, мені це важливо, — я погладив її по щоці. — Ти — важлива мені. Дуже.

— Дуже хочу, щоб твої проблеми на роботі чимскоріше вирішилися, — сказала вона. 

— Прошу, якщо тебе буде щось хвилювати, не тримай це в собі, добре? — я дивився їй в очі. — Мені важливо, щоб тобі було добре, памʼятай це. 

— Так, звичайно, я нічого від тебе не приховую, — сказала Маша. — І надалі буду розповідати все…

Я усміхнувся і подався вперед, до її вуха, а потім прошепотів:

— Можна поцілувати тебе?

— Ти будеш щоразу запитувати? — усміхнулася вона. 

— Хочу, щоб тобі було комфортно, я ж обіцяв не поспішати, — я теж усміхнувся і наші погляди знов зустрілись.

— Мені комфортно, — прошепотіла вона, знову червоніючи. 

Я облизнув губу, сковтнув слину, а потім все ж прикрив очі і торкнувся губами її губ. Хотів зробити це мʼяко, але щойно торкнувся, одразу поглибив поцілунок.

Вона раптом подалася вперед і відповіла на поцілунок.