Пролог. Як усе починалося

Вадим

— Іди сюди, — я подався вперед і торкнувся долонею її шиї.

В кімнаті було темно і тихо, від Марії пахло солодкими парфумами. Весільна сукня сиділа прекрасно, я навіть подумав, що з цього може вийти щось цікаве. Пощастило, що вона виросла такою красивою.

Вона мовчала, певно, соромилась. 

Я усміхнувся і торкнувся її шиї вже губами, перенісши долоні на її талію.

Тепер вона законно моя і ніщо не стане між нами…

Я зробив пару кроків до ліжка і повалив її на нього, продовжуючи цілувати ніжну шкіру. 

Думав, що цей шлюб буде фіктивним, що це все заради бізнесу, але зараз відчував неабиякий потяг до молодої дружини. Вона дійсно дуже подобалась мені. Ніжна, гаряча, мила і з невинним поглядом блакитних очей... Дуже витончена, немов витвір мистецтва. 

Поцілунок за поцілунком я опускався все нижче і нижче. Долоні мої вже торкались ніжної шкіри під весільним корсетом, коли я несподівано почув тихий схлип. 

Я відсторонився від своєї тепер вже дружини, і клацнув на торшер, що стояв на приліжковій тумбі, щоб стало світліше і я зміг подивитись їй в обличчя. 

На ньому застиг наляканий вираз, а очі були повні сліз. Сльози збігали по її щоках, залишаючи мокрі доріжки, вона вся здригалася, дивлячись на мене, як мені здалося, з огидою. 

Я одразу ж скривився і зліз з неї. Цей її вигляд дуже розізлив мене. Я швидко встав з ліжка, застібаючи на ходу сорочку, але зачепив той самий триклятий торшер на тумбі. 

Скло розлетілося на друзки, а я ще більше розізлився. Швидко пішов до виходу зі спальні, збиваючи на своєму шляху ще й дурну величезну вазу з квітами, яка стояла на підлозі. 

Вода, скло, квіти — все перемішалось на килимі, але я вже на те не дивився і просто покинув кімнату. 

Що ж, раз я тобі такий огидний, ми будемо діяти зовсім інакше…

Я дістав мобільний і одразу набрав Каріну. До того я сказав їй, що між нами все скінчено через мій шлюб, хай і фіктивний, але тепер я розумів, що відмовлятись від коханки нема абсолютно ніякого сенсу. 

Каріна одразу взяла слухавку: 

— Алло, Вадиме, це ти? — здивовано запитала вона.

— Ще скажи, що в тебе не висвітився мій номер, — хмикнув я, сідаючи в машину.

Настрій був кепський.

— Так у тебе наче сьогодні шлюбна ніч, — пирхнула вона. — Чи захотілося похвалитися тим, як вона проходить? 

— Я хочу тебе, зараз, — сказав я твердим голосом. — Де ти? 

— Вдома, а ти думав, що вже когось собі знайшла? — її голос звучав ображено. — Між іншим, ти сам сказав, що між нами все скінчено…

— Мені потрібен секс. Більше нічого не дам, як і раніше, — відповів я, вже вирулюючи до її будинку.

 — Заходь, я відчинила двері, — зітхнула Каріна, і мені на мить здалося, що вона зараз теж заплаче. Але це було тільки ілюзією, бо я знав, що моя коханка зовсім не з таких. Мабуть, вона просто образилася, що я дав їй відставку… Але ж я передумав, то тепер вона має радіти. 

Я припаркував машину і пішов до її підʼїзду. Відімкнув двері магнітом і пішов до ліфту. Коли вже підійшов до дверей, то смикнув ручку і увійшов досередини.

Каріна стояла в передпокої в червоному мереживному халатику, який просвічувався. Мій улюблений, який я сам їй нещодавно подарував.

Я усміхнувся і одразу ж притиснув її до стінки, після чого торкнувся губами шиї. Це був не якийсь ніжний поцілунок, я мало не кусав її, а руками доволі сильно зминав боки дівчини.

Втім, вона теж зреагувала досить бурхливо, міцно притиснулася до мене, а потім почала розстібати мою сорочку. 

Що ж, деякі речі не міняються. Певно, так буде навіть краще…