Розділ 12. Вогняність у його очах

— Живих..? Чи таких, як їхніх діток? — витисла я через силу.

Через удар хибного вибору. Через запізніле усвідомлення… що ж я накоїла. Що я вибрала. Що я зробила.

Даріан пирхнув.

— Тю! Та ясно, що живих. Повинні ж вони подивитись в очі тій, що зробила цей безжальний вибір. І навіть не замислилась!

— Це не я зробила вибір. Це ти. Ти вбивця.

— Але ж, сонце. Я давав тобі вибір. І ти його зробила.

— Я хочу переробити!

Він відтяв:

— Неможливо.

— Ти — звір. Ти — тварюка. Ти — не людина…

— О, скільки ласкавих, ніжних слів, — мовив він. Провів пальцем мені по щоці. — Але ж я не заслуговую їх. Я — просто твій лорд, а ти — моя рабиня. І я навіть готовий змилостивитись. Якщо ти попросиш мене… достатньо слізно.

Я затримала подих.

Чи була це можливість? Чи була це надія?..

— Добре, — витиснула.

Уже вхопилася за ту надію, вже працювала над виробленням сліз…

— І поцілуєш мене в щічку.

Застигла.

— І знайдеш їх всіх. Покажеш, де саме в цьому замку знаходяться малюки.

Я дивилась на нього застиглими очима. Він помилує малюків, якщо я попрошу його достатньо слізно. Поцілую його в щічку. І знайду їх всіх. Знайду… яким чином? Прикута до ліжка? Не здатна ворухнутись, щоб від болю не зірватись на крик?..

— Асю, а де твоя готовність рятувати малюків? Куди вона поділась?.. Тобі уже не шкода їх?

— Добре, — видала рвучко так, різко. — Добре. Я обповзу весь замок — і знайду їх.

Він дивився на мене незмигно.

— І поцілуєш мене в щічку?

— Аж у самому кінці. Коли вже обповзаю весь замок і знайду їх.

— А певна, що знайдеш?

— Знайду. Хіба він великий, цей замок?..

— Великий, Асю.

— Ну… ти ж не встановлюєш мені ліміт часу?

— Встановлюю, аякже. Сто секунд, тобі достатньо?

— Давай, хоча б до ранку.

— Гаразд.

І він нарешті перестав стискати мені горлянку. Відхитнувся, більше не нависав. Чекав… що я згадаю, яка я переламана? Що мені на всіх них має бути байдуже? Що я ж їх навіть в очі не бачила?

Діти не мають помирати.

Ніколи. Нізащо. Не зараз.

І я… зробила порух підійнятись. Він силою вклав мене назад.

— Лежи і не рипайся, дурна! Ти поламана, ти про це знаєш? Тобі треба лежати й відпочивати. Твої кістки мають зростатись. Будь-які рухи тобі протипоказані. Ще раз таке зробиш — я прив’яжу тебе до ліжка, ясно?..

— Ясно, — видихнула я.

— Ніяких малюків нема. Я пожартував.

— Нащо… так?

— А так. Мене зараз інше цікавить. З одягом твоїм ми ж так і не розібрались. А він так і холодний, мокрий та слизький. Тобі треба його зняти.

— Не треба, — спробувала перемкнутись, відійти від його «жартів». «Ніяких малюків нема». Він пожартував. Просто… пожартував… — Мені так нормально.

— Не нормально, Асю. Одяг треба зняти.

— Це ж треба, як ти швидко запам’ятав моє ім’я. Ну, то ще запам’ятай, що коли я кажу, що мені нормально, це означає, що мені нормально. І ніхто краще за мене не знає, нормально мені чи не нормально. Я краще знаю. Ясно?

Він випустив зітхання.

— Одяг порваний, зношений, холодний і мокрий. Ти не зможеш так спати. А одяг все одно колись доведеться поміняти. І ти не зможеш зробити це сама. Тому що ти поламана. І тобі потрібно, щоб хтось допомагав. І ось просто зараз у тебе є я.

Я була обдурена. Я була зла.

— Давай, по пунктах Даріане. Порваний і зношений…

— Ти назвала мене на ім’я? — так раптово мене перервав.

— О, так. Уявляєш, я також вмію запам’ятовувати імена.

Він усміхався. Мені було байдуже.

— Отже, зношений і порваний? Це не біда. Це нітрохи не завадить мені спати. А холодний і мокрий? То в мене є одне питання. Ти — маг вогню чи хто ти, що не можеш висушити мене магією?..

— Ого, аж так? Цікавий варіант, — хмикнув Даріан. — Не боїшся… що я тебе обпалю?

— А ти настільки криворукий маг?..

— Ображаєш, Асю?

— Чекаю натхненну тираду, який ти неперевершений і прекрасний. Ти ж тільки цим і займаєшся. Тільки слова, слова, слова — і жодної дії, яка тебе показує.

— Добре, Асю. Ти отримаєш тираду. Отже, так… Я — найбільш неперевершений і найпрекрасніший вогняний маг, який тільки буває. Ніхто в нашому світі не здатен зі мною зрівнятись. І не тільки в нашому — в усіх світах! Тому так, я здатен висушити тобі одяг магією, щоб ти не згоріла заживо.