Розділ 6. Я рахую до ста

Я відхитнулась на крок.

— Одяг?.. — ніби вперше почула це слово.

— Одяг! — підтвердив він з посміхом.

Таким пожадливим, таким моторошним. Він схилив набік голову, чекаючи, що я зроблю. А я ще відступила на крок. І вперлася в стіну спиною. Вона була така холодна, та мене наче ошпарило цим дотиком. Наче вдарило усвідомленням, що я більше не маю, куди відступати на крок. Бо ж ось стіна, ось кінчаються покої. Ось починається знущання наді мною.

Я не буду знімати перед ним одяг.

І я йому мовила:

— Вийди. Я сама з цим впораюсь.

— Ще чого, сонце! — посміхнувся він косо. — Звідки я знаю, чи у вашому світі з цим все добре? Чи є у тебе базові навички для цього?.. Я маю все проконтролювати, допомогти тобі в разі чого.

— У разі чого?..

— Ну, не знаю. Утоплення? Бочка ж висока, а ти така уся маленька, сонце. Невміння поводитися з милом, водою? А! Я ж казав тобі знімати одяг, але навіть тут не певен, що ти впораєшся. У тебе ж руки сковані.

— Ну, то розкуй, — я мовила.

— А такого варіанту допомоги… я не давав тобі, сонце.

В очах у нього ніби спалахнув у вогонь. Це було так ненадовго, так коротко — але я бачила, бачила: це справді було. І він до мене пішов. Такими різкими, широкими кроками, з таким поглядом, що сумнівів бути не могло: він просто зараз буде зривати з мене одяг.

Якщо я не спиню його.

Якщо я не вигадаю щось.

І я закричала:

— Я помиюся в одязі!

Він так і вклякнув:

— Що?

Зупинився від мене за крок. Явно не чекав такого. І поки він не оговтався, я кинулась до тої бочки — й шубовснула в воду. Аж бризки хлюпнули на підлогу. Даріан дивився на мене, витріщивши очі. Я дивилась на нього також. Вода була гаряча, несподівано гаряча, вона пробирала мене наскрізь, аж я хотіла вискочити з тої бочки тут і зараз, але трималась. Занурилась по саме горло, вхопилась руками за край та чекала. Чекала… що зараз він отямиться і скаже: «Ану, вилазь негайно! Вигадниця! Знімай одяг і роби все правильно!»

Але він тільки засміявся.

— Цікаво. І що, ти хочеш сказати, що у вашому світі таке практикується часто?

— А я маю робити все так, як практикується у світі, з якого я прийшла? Тебе більше цікавить мій світ чи я сама?..

І він знову засміявся. Якось неправильно, гаряче. Гарячіше, ніж та вода, у якій я пеклась.

— Гаразд… Я перефразую запитання. То ти хочеш сказати, що ти часто таким займаєшся? Миєшся таким способом, як зараз?

— О, так. У цьому стільки переваг, аж порахувати важко.

— Ага. Назвеш їх, будь така ласкава?

— Ну… Економія — це раз. Економія води, мила, часу…

Він мене перервав.

— А я багатий. Економія мене не цікавить.

— Навіть економія часу? Ти багатий навіть так?..

— Що ж, час — це цікаво, так. Отже, не переш одяг окремо, щоб зекономити час. Яка ж ти розважлива. Який скарб я надбав! Ну, а що далі?

— Далі?..

— Далі, — він сказав. — Ти, здається, згадувала багато переваг.

— Багато… переваг економії, — видала я.

— Настільки багато, щоб залазити в бочку зі взуттям?

Я прикусила язика. Я справді так поспішала, щоб він мене не хапнув, що навіть не зняла взуття. Що тепер мала казати? Що час на миття взуття я не хочу витрачати також? Що я прагну до заощадження часу настільки досконало, аж навіть так?..

— А й справді, — видала я. — То зняти його й передати, ти його видраєш, поки я тут… ну, ти знаєш?

— Що? — стояв і витріщався.

— А, ти таким не займаєшся? Ну, може, слугам накажеш.

— Накажу! — більше пирхнув, ніж сказав. — То ти знімаєш?

— Ні, я передумала. Краще передай мені мило, шампунь, бальзам…

— Що-що? — обірвав. — Це що за цікаві, чарівні слова?

— О, ні, — вжахнулась я. — Тільки не кажи, що у вас такого нема.

— Мило є. Що ще треба для миття?

— Та ясно, що шампунь і бальзам.

— Нащо?

— Для волосся, — видала я. — Ну, не милом же його! Ну, справді.

— Милом, — сказав Даріан. — А як же!

— Але я не можу, — видала я. — Моє волосся все випаде, посічеться, помре…

Він так і вибухнув.

— Чорт, скільки можна?! Мийся, давай, вже. Мийся, чим є!

Сказав це — і бухнувся назад на диван. Роздратовано звідти спостерігав, як я поспішно намилювалась, дзенькала кайданками, занурювалась і виринала. Зіпсувала йому заплановану насолоду від миття з його допомогою. Без одягу. Тепер не ясно було, що далі він зробить. Як відплатить за цю зірвану насолоду. Як… як сильно я буду страждати. Ще сильніше, ніж мала?..