Розділ 16 "Якщо він помре — вбий мене"

​Я дивилася, як Мартіас несе в будинок нерухоме тіло Рейнера, і йшла мовчки слідом за ним. У моїй голові крутилися сотні запитань: як таке могло з ним трапитися? Я завжди вважала його сильним — він же альфа, йому нічого не загрожує... Виявилося, я дуже сильно помилялася. І що мені тепер робити? Ми такий довгий час бігали один від одного, не хотіли приймати цей зв'язок, я бажала йому смерті сотні разів... Але тепер, коли бачу його таким беззахисним, мені хочеться врятувати його, хочеться захистити. Тільки як я це можу зробити? Як?..

​У голові знову промайнули його слова з пітьми: «Стасю, повертайся, тільки ти зможеш мене врятувати...»

— Пошепки сказала я... — вирвалося в мене вголос.

​Мартіас різко зупинився, подивився на мене, а потім запитав:

— Що ти щойно сказала?

​— Послухай, Мартіасе, а може таке бути, щоб Рейнер — навіть у такому стані — розмовляв зі мною?

​Від здивування він підняв одну брову:

— Стасю, ти хочеш сказати, що й тепер чуєш його?

​— Ні, але мені було дуже боляче, було відчуття, ніби з мого серця щось вирвали. Потім я думала, що знепритомніла, але, якщо ні... можливо, я була в якомусь іншому місці, лише підсвідомо? Може таке бути?

— Таке може бути, якщо у тебе є дар сновидця. Але таких уже давно не було... Думаю, тобі здалося.

​— Хто такі сновидці?

​— Сновидці — це ті, хто можуть переносити свою підсвідомість до інших. Ну, наприклад, сновидець потрапляє у твою голову і може там із тобою розмовляти.

​— Вперше чую про таке.

​— Тому що сновидців уже давно ніхто не бачив. А якщо вони й є, то приховують свій дар.

​— Але чому?

​— Тому що сновидці дуже небезпечні. Це тільки здається, що все виглядає невинно, але поки ти спиш, сновидець може вбити тебе уві сні... Тому на таких вовків колись влаштовували полювання. Вбивали всіх, у кого був такий дар.

​— Зрозуміло... А скажи мені, як саме сновидці потрапляють у голову до інших?

​— Стасю, що ти хочеш від мене? Навіщо тобі це знати? Тільки не кажи, що ти думаєш, ніби ти сновидець...

​— Так, Мартіасе, саме це я і думаю! Я чітко чула голос Рейнера. Тому я спробую, думаю, він знає, як його врятувати. Я не можу залишити його в цій темряві! Якщо хоч маленька іскра надії є, то я зроблю з неї великий вогонь. А ти можеш зробити дві речі: або допомагаєш мені, або просто не заважаєш. Тож обирай! Він твій брат, я знаю, що він дорогий тобі, але він моя пара, і він теж мені потрібен. Мартіасе, я не зможу жити без нього, не зможу... я люблю його!

Мартіас нічого не відповів. Він мовчки дивився на мене, а потім його погляд перемістився кудись за мою спину. Я обернулася і побачила там Лауру, Кейра та Інессу. Мої очі стали круглі від несподіванки — невже вони все чули?..

​Ну й нехай! Що я сказала не так? Він моя пара, а я — його, отже, в моїх словах немає нічого соромного.

​Я подивилася на них, а потім запитала:

— Ви все чули? І що ви про це думаєте?

​Кейр суворо подивився на мене, а потім сказав:

— Ти про те, що любиш Рейнера?

​— Ні, я не про це! Ти можеш бути серйозним?

— Добре, не злися, можу. Думаю, можна спробувати. Якщо ти справді сновидець, можливо, зможеш витягнути Рейнера сама...

​— Ні! А якщо вона захоче вбити його? — відрізав Мартіас. — Коли вона буде в його голові, ми не знатимемо, що там відбувається. Ви ж самі чули: вона не один раз бажала йому смерті!

​Кейр подивився на Мартіаса, а потім сказав:

— Вона не вб'є свою пару, Мартіасе. Ти не знаєш, що таке пара і як боляче тільки від думки втратити її. Вона цього не зробить. Їй боляче і тепер дивитися на нього в такому стані, і відчувати пустоту... Ти повинен довіряти їй, так само як Лаура довірилася тобі.

​— Добре, спробуємо, — стиснув зуби Мартіас. — Але знай: якщо ти нашкодиш йому і він помре...

​Я перебила Мартіаса:

— То вбий мене. Все одно я не зможу жити без нього. Якщо я щось накосячу і через мене він помре, то просто вбий мене без жодних роздумів.

​— Так і зроблю, не переживай...