Розділ 11 "Пастка"

​Мартіас подивився на нас із Рейнером, а потім почав пояснювати:

​— Я не кажу, що це точно спрацює, але я уважно вислухав Стасю і дещо зрозумів. Відьма не сказала їй, про що саме йдеться в угоді, а отже, її можна скасувати, адже ти не знала, про що йде мова... Вона ж дійсно нічого не казала тобі про обмін тілами?

​— Ні, Мартіасе, вона мені нічого про це не казала. Я платила їй тільки за відкриття порталу, — заперечила я. — Вона ще сказала мені, щоб я не просила, бо угода не скасується...

​— Напевно, так і буде. Але ми точно не будемо її просити — вона скасує цю угоду сама, не переживай. Рейнере, ти йдеш за іншою Стасею в будинок Кейра і приводиш її сюди. Тільки будь із нею м'яким, нам не потрібно, щоб вона про все здогадалася. А ми тут із Стасею підготуємо все для пастки — вона ще не знає, яку долю обрала для себе...

​Рейнер дивився на Мартіаса і після довгої паузи сказав:

​— Може, ти поїдеш за нею до Кейра, а я буду тут?

​— Ні, ти ж не зможеш усе приготувати, Рейнере, ти не маг. Тільки не розповідай їй нічого, зроби вигляд, що ти приготував щось для неї. Пам'ятай: ти повинен виглядати так, ніби закоханий у неї.

​Від почутого я почала сміятись.

— Що тут смішного? — запитав мене Рейнер.

​— А чого мені не сміятись? Ти так довго не приймав мене, навіть бачити не хотів! Але тепер, коли моє тіло в іншої жінки, заради неї ти готовий розіграти закоханого чоловіка і зробити все?

​— Про що ти, Стасю? Я це роблю не заради неї, а заради тебе, щоб повернути тебе...

​— Ні, Рейнере, ти це робиш заради себе, і не потрібно обманювати нас. Ти хочеш мене повернути, але я тут стою перед тобою... Чи тобі тепер не до вподоби мій вигляд? Але ж тобі не подобалося і те, як я раніше виглядала! Тож думай, потрібно тобі це чи ні. Думаю, моя друга версія користується більшим успіхом у чоловіків, тож, можливо, так усе і залишимо? Думаю, із часом вона і мого вовка забере, і тоді вона стане твоєю парою. Тобі ж не буде огидно дивитися на неї так, як на мене? Вона ж не дочка Ігната — подумай про це...

​— Та що з тобою твориться?! Вона вкрала твоє тіло, а ти ще й готова їй і вовка віддати, тільки щоб позбутися мене?! Невже ти так сильно ненавидиш мене, скажи?! — закричав він.

— Так, я зла на тебе! Дуже сильно зла! А ти що думав? Ти робиш зі мною все, що захочеш, а потім приймеш і стрибатимеш від щастя? Ні, Рейнере, так не буде! І мені начхати, що ти моя пара — я не піддамся цим вовчим інстинктам!

​— Знаєш, Стасю, роби що хочеш. Та я не віддам цій відьмі твоє тіло. Вона ніколи не буде моєю парою, тому що ти — моя Луна, хочеш ти цього чи ні. Ти маєш право злитись на мене і відштовхувати мене... тільки ти, більше ніхто. Я заслужив на це.

​Із цими словами він вийшов на вулицю. Я стояла на місці й дивилася йому вслід.

​— Та що це з ним таке? — розгублено подивилася я на Мартіаса.

​— Ти не в того питаєш: у мене немає пари, я взагалі вас не розумію... Давай краще будемо готуватись, мені потрібна твоя кров.

​— Що? Знову кров?!

​Мені було моторошно знову давати кров магу. А раптом Мартіас теж придумає хитрий план і просто знищить мене?

​— Станіславо, ти про що задумалась? Їй ти не боялася давати свою кров, а тепер від почутого зблідла? Невже не довіряєш мені?

​— Про що ти, Стасю? Я це роблю не заради неї, а заради тебе, щоб повернути тебе...

​— Ні, Рейнере, ти це робиш заради себе, і не потрібно обманювати нас. Ти хочеш мене повернути, але я тут стою перед тобою... Чи тобі тепер не до вподоби мій вигляд? Але ж тобі не подобалося і те, як я раніше виглядала! Тож думай, потрібно тобі це чи ні. Думаю, моя друга версія користується більшим успіхом у чоловіків, тож, можливо, так усе і залишимо? Думаю, із часом вона і мого вовка забере, і тоді вона стане твоєю парою. Тобі ж не буде огидно дивитися на неї так, як на мене? Вона ж не дочка Ігната — подумай про це...

​— Та що з тобою твориться?! Вона вкрала твоє тіло, а ти ще й готова їй і вовка віддати, тільки щоб позбутися мене?! Невже ти так сильно ненавидиш мене, скажи?! — закричав він.

— Так, я зла на тебе! Дуже сильно зла! А ти що думав? Ти робиш зі мною все, що захочеш, а потім приймеш і стрибатимеш від щастя? Ні, Рейнере, так не буде! І мені начхати, що ти моя пара — я не піддамся цим вовчим інстинктам!

​— Знаєш, Стасю, роби що хочеш. Та я не віддам цій відьмі твоє тіло. Вона ніколи не буде моєю парою, тому що ти — моя Луна, хочеш ти цього чи ні. Ти маєш право злитись на мене і відштовхувати мене... тільки ти, більше ніхто. Я заслужив на це.

​Із цими словами він вийшов на вулицю. Я стояла на місці й дивилася йому вслід.

​— Та що це з ним таке? — розгублено подивилася я на Мартіаса.

​— Ти не в того питаєш: у мене немає пари, я взагалі вас не розумію... Давай краще будемо готуватись, мені потрібна твоя кров.

​— Що? Знову кров?!

​Мені було моторошно знову давати кров магу. А раптом Мартіас теж придумає хитрий план і просто знищить мене?

​— Станіславо, ти про що задумалась? Їй ти не боялася давати свою кров, а тепер від почутого зблідла? Невже не довіряєш мені?