Розділ 8 " У пошуках"

​Що саме та клята відьма зі мною зробила, я не знала. Та була впевнена в одному: я повинна повернутися в Гекатію, мені потрібно знайти вихід із цієї ситуації. Але чи впізнають вони мене? Я дивилася на себе в дзеркало й розуміла, що сама себе не впізнаю. Хоча... я думаю як людина, а не як перевертень. Можливо, поява мого вовка всередині змусить їх повірити, що це я? Рейнер точно впізнає... Тільки б він упізнав мене, а не вигнав геть!

​Я навіть не думала, що прийде час, коли я сама прийду просити в нього допомоги. А якщо, знаючи, що це я, він усе одно не захоче допомогти й прожене, бо ненавидить? Що тоді робити? Та якщо не спробую — не дізнаюся правди. Вибору немає.

​І тут я подумала: буде тобі сюрприз! Не хотів мене молодою — тепер приймай такою. Тепер я тобі точно сподобаюся! Я вже уявила Рейнера і його реакцію: як його обличчя перекосить від моєї появи. Тепер, якщо він і дивитиметься на мене як на прокажену, його погляд мене не дратуватиме. Ну що, Рейнере, невже твої мрії здійснилися? Вітаю тебе...

Тільки от постає питання: як мені повернутися? Де саме шукати відьму? Признаюся, після всього мені її страшно шукати, але це мене не зупинить. Ну добре, думаєш, обдурила одна стара? Я вже знаю одне: кров'ю платити не буду. Думаю, саме на крові вона й накоїла якісь ритуали. Але стій... Якщо я стала нею, то невже вона перевтілилася в мене? О ні, якщо це правда, то хто мені повірить? А що, якщо вона і вовка мого забере? Тоді я точно не зможу повернути себе... Ох, Станіславо, і наколола ж ти дров! Чого тобі не сиділося? Не була б зараз у такому стані.

Я відійшла від дзеркала. Я ніяк собі не допоможу, якщо й далі дивитимуся на власне відображення і лежатиму в ліжку. Більше не буду.

​Підвівшись на ноги, я одяглась. Тепер цей одяг виглядає на мені ну дуже дивно: тільки увімкніть уяву — стара бабця в лосинах, які мені ще й довгими стали, а на горбу — худі, краса просто словами не передана! Одягнувши капюшон на голову, я тихо вийшла з готелю, намагаючись нікому не потрапляти на очі. А то боюсь, мене сьогодні ж здадуть у поліцію або взагалі виженуть на вулицю як якусь самозванку.

​Вийшовши на вулицю, я не знала, куди йти і де шукати порятунок. Вирішила обійти всіх відьом у цьому світі — можливо, хоч одна виявиться справжньою. Хоча я не дуже в це вірила, та це єдине, що змогла вигадати.

​Ох, скажу я вам, у цьому клятому місті багато «відьом» і жодної справжньої! Я тільки радію тому, що не дивлячись на мій вигляд, сили в мене все ж залишилися, а то сьогоднішній день я б точно не витримала. Я ж навіть на гору видряпалася до однієї з таких «відьомок»! І як же ті молоді люди дивилися на мене дорогою, коли я почала їх обганяти? Скажу так:середині мені було навіть смішно. Я оглядалася і дивилася, як вони десь там далеко від мене з відкритими ротами дивляться мені вслід. Одна жінка навіть запитала, звідки в моєму віці така сила. Я не знала, що відповісти, і перше, що прийшло в голову — згадати відьму. Я сказала, що часто приходжу до неї і вона робить мені «зміцнюючий настій». Думаю, тепер справи в тієї шарлатанки підуть вгору! Цікаво, чи допоможе це кому-небудь? Не знаю...

І знову я пройшла «квест» із готелем: ще трішки — і мене б спіймали. Та все ж таки я зуміла непомітно прокрастися в номер. Але не кожен день мені так щаститиме, та й я не впевнена, що власник повірить, ніби я — та сама дівчина, яка все оплачувала.

​План із відьмою не вдався. Що мені робити далі? Я не знаю, що на мене чекає завтра. І можливо, завтра для мене й не настане, я ж не знаю, як довго проживе це тіло... Невже це кінець?