Розділ 6" Угода "

​Зранку я прокинулась уся спітнівша. Цілу ніч я бачила дивний сон — і не просто дивний, а ніби не мій.

​Молода, красива жінка, яка виявилася відьмою і переступила всі правила магії, була спотворена. Її обличчя покрилося дивними виразками, а з часом вона стала старою горбатою відьмою — точною копією тієї, яку я бачила раніше. Але ж це неможливо, щоб я бачила у сні її життя! Скоріш за все, моя уява просто скопіювала її образ і вималювала для неї таку історію. Ех, забудемо про це. Сьогодні я повинна знайти роботу: гроші скоро закінчаться, а мені потрібно за щось жити. Та й знань у мене небагато — два роки в Гекатії, я навіть школу не закінчила, тому вибір невеликий: або прибиральниця, або офіціантка, там хоча б чайові дають.

​Після ванни я пішла вдягатися. Вибір у мене був невеличкий: учора в нічному супермаркеті я купила по знижці лосини, товстовку та якісь кеди. Та коли я подивилася в дзеркало, то сама себе злякала — на обличчі красувався величезний огидний прищ. Ох, це напевно від нервів або повітря так на мене вплинуло. Та нічого, це ж не кінець світу.

​Цілий день пошуків не приніс жодних плодів. Засмучена, я повернулася додому — і я й не уявляла, що так важко знайти роботу. Самостійне життя не таке просте, як здається. Ну нічого, буде завтра ще день...

​Уночі — знову ця відьма і знову новий сон. А коли я подивилася в дзеркало вранці, то просто застигла на місці: все моє обличчя було спотворене язвами, точно як у тієї відьми уві сні! Та що це за прокляття? Що ця клята відьма зробила зі мною? Невже я стану такою ж потворною, як вона?

​«Так, не здавайся, думай, що робити», — промайнуло в голові. І тут я згадала її слова: «Угода є угода». Тоді я не надала їм значення, але яка угода? Ми ж ніякої угоди не укладали! Я заплатила за портал своєю кров'ю, а не отаким спотворенням... Хоча вже краще б мене з'їли дикі звірі, ніж так жити.

​Два дні я валялася в готелі, нікуди не виходила, а моє обличчя ставало все огиднішим — я вже майже перетворилася на копію старої відьми. І тепер ніхто мені не допоможе, адже я нікому не потрібна...

​Тим часом у Гекатії:

​— І що нам робити? — спитала розлючена Лаура. — Її немає вже кілька днів, де нам тепер її шукати? І все це твоя провина, Рейнере! Якби ти не був таким впертим бараном, вона б не втекла ось так. Скажи вже ти нарешті, що між вами відбулося!

​Але Рейнер не сказав ні слова — він просто мовчав.

Лаура ніяк не могла заспокоїтися:

— Давайте підемо шукати її! Якщо ми не знайшли її в Гекатії, означає, вона серед людей. Потрібно відкрити портал і йти на пошуки, ходімо! — закричала вона.

​Та раптом на подвір'ї з'явилася Стася. Лаура радісно підбігла до неї:

— З тобою все гаразд? Де ти була? Ми не могли тебе знайти!

​Стася холодно подивилася на неї, а потім кинула:

— Мабуть, недостатньо добре шукали, — і пішла в будинок.

​Вона побачила трьох чоловіків, кокетливо засміялася, підійшла до Кейра і запитала:

— Ти, напевно, переживав, де я? Пробач, я не хотіла, щоб тобі було боляче...

​Кейр здивовано відсахнувся:

— Я не знаю, де ти була, і знай — мені все одно. Якби не Лаура, я й не шукав би тебе. Але моя пара буває надто настирливою... І я не знаю, що в тебе в голові, ти якась дивна.

— Ой, пробач, я просто втомилася, от і все. Думаю, мені потрібно відпочити, — після цих слів Стася ніжно погладила Кейра по руці.

​Кейр різко відсмикнув руку:

— Та що ти робиш?! Якщо хочеш позагравати, то йди до Рейнера і загравай скільки хочеш!

​Стася сумно посміхнулася:

— Пробач, я взагалі з глузду зійшла... Рейнере, любий, ти ж напевно сумував за мною?

​Усі стояли з широко відкритими очима і ніхто не розумів, що Стася таке витворяє...