Розділ 63

Лаура

​Мені було дуже страшно, коли Кейр залишив нас. Я чудово розуміла: Інесса та Марта не зможуть мене захистити. Хоч вони й стояли біля ліжка, наче воїни, готові померти за мене, та правда була жорстокою: якщо ворог увірветься, вони загинуть першими, а потім — я з дітьми. Чому цей напад стався саме сьогодні? Якби це було бодай на два-три дні пізніше, я мала б час відновити сили, і тоді мої діти були б у безпеці.

​Я повинна щось вигадати! Як відновити сили? Мартіас і так віддав багато, але, скоріш за все, він зараз на полі бою. Якщо він зміг знайти в собі сили, то і я повинна це зробити. Подивившись, як солодко сплять мої діти, я запам’ятала їхні обличчя, заплющила очі й уявила, як сила наповнює мене. Відключившись від усього світу, залишившись лише зі своїм тілом, я відчула, як енергія рівномірно розтікається по мені: руки, ноги, органи — усе тіло наповнювалося силою. Я була впевнена, що це подіє, — це був мій єдиний вихід.

Двері відчинилися. Це змусило мене розплющити очі. У кімнату увійшов Ігнат, а поруч із ним — Афіна.

— Ні, це неможливо... Вона ж померла! — прошепотіла я.

​Марта заплакала від радості:

— Афіно, доню, ти жива! Але чому? Чому ти не приходила до нас? Навіщо ти так зі мною вчинила?

​Афіна дивилася на неї, а потім голосно розсміялася:

— Мамо, тому що ти не зрозумієш мене! Мені потрібна сила — сила білого вовка. Понад тридцять років я намагалася забрати в цього дівчиська те, на що вона не заслуговує, але те стерво, її мати, не була такою дурною, як ми думали... І подивися, до чого це все дійшло!

​— Афіно, доню, що ти таке говориш? Я не можу повірити, що це насправді... Де поділася та добра і любляча дівчинка? Ти й так могутня, навіщо тобі ще більше сили?! — кричала Марта у відчаї.

​Я не могла повірити в те, що почула. Афіна була для мене як любляча мати, я так важко переживала її «смерть», а тепер виявилося, що все моє життя було обманом. Від злості мене почало трусити, а в голові пульсувала лише одна думка: «Ти повинна їх захистити!». Саме ця злість і весь відчай дали мені сили. Я взагалі не чула більше ніякої розмови — тільки власний біль і обов’язок захистити всіх, адже це моя провина, що вся Гекатія в такій небезпеці.

Підвівшись на ноги, я за мить перевтілилася у білого вовка. Підбігши до Афіни та Ігната, я одним ударом лапи викинула їх із кімнати. Інесса хотіла йти зі мною, та я її зупинила, наказавши зачинити двері й наглядати за дітьми. Я дивилася на своїх ворогів, і в мені більше не було жалості, навіть відчуття цінності чужого життя зникло — адже ці істоти не заслуговують на нього.

​Афіна засміялася:

— Ну нарешті! Я на власні очі побачила велич білого вовка. Ця сила ще неймовірніша, ніж я могла собі уявити!

Її очі почали світитися — я зрозуміла, що вона зараз нападе. Уважно стежачи за нею, намагалася прорахувати кожен крок. Удар магії — я встигла відвернутися, за ним було ще кілька, і жоден не влучив. Тут Ігнат вийшов зі своєї схованки, перевтілився у вовка і теж почав нападати. Тепер стало важче: я намагалася кілька разів вдарити Ігната, але Афіна постійно била мене магією по лапах.

Тут, незрозуміло звідки, на допомогу прийшов Кейр. Тепер наші шанси майже зрівнялися: він узяв на себе Ігната, а я намагалася дістатися до Афіни. Та це було нелегко — вона одночасно атакувала мене і захищала Ігната від Кейра. Я почула дикий крик Кейра, подивилася на нього і побачила велику рану на правому боці, а Ігнат уже готувався завдати руйнівного удару. Я швидко підбігла і відкинула Ігната в стіну — той заревів від болю.

​Я кілька разів намагалася вдарити магією, та в мене не було достатньо сил. А без цього, я була впевнена, мені їх не перемогти. Здавалося, бій тривав цілу вічність, Афіна не слабшала, а я відчувала, як сили витікають: вагітність і пологи дали своє.

​Та раптом я відчула приплив енергії. Подивившись убік, побачила, що до нас іде Мартіас. Він підняв руки вгору і відправив до Афіни великий шар магії. Вона змогла ухилитися, та Мартіас безжально продовжував атаку за атакою. Я дивилася на його силу і була в повному захваті: як він так може? Звідки в нього стільки мощі? Афіна відповіла — величезна куля магії летіла прямо на мене, але Мартіас став переді мною і зупинив її. Проте цього часу було достатньо, щоб вона встигла відкрити портал і втекти.