Розділ 56

Ігнат

​План вдався саме так, як я і думав. Лаура з розкритими руками прийняла Стасю у своєму будинку... Яка ж вона наївна дурепа! Думає, що всі такі, як вона і її мати. У цьому світі немає місця таким, як вона, і я це покажу їй — вона благатиме мене залишити її в живих... Я зроблю так, що вона пошкодує, що взагалі народилася на цей світ...

​— Ти ще тут сидиш? Не думаєш, що прийшов час діяти, поки вони не зрозуміли, що я жива? Мене непокоїть, що там Мартіас... Скажи мені, як так: ти привів його до Лаури, і він повинен був її знищити, а як так вийшло, що він виявився її дядьком і захищає тепер? Мало нам Кейра й Рейнера, так і він тепер теж там! Ця трійця разом має велику силу, тому підіймай свій зад і йди роби те, що повинен, відпочивати будеш, як ми все закінчимо!

Ох, Афіно, якби ти знала, як ти дістала мене вже! Більше тридцяти років ти мені вказуєш, що я маю робити... Та якби не я, в тебе б і так нічого не вийшло.

​— А я думаю навпаки: якби не ти, то я вже давно б досягнула цілі! Всі твої рішення і ідеї додали нам тільки купу проблем, тому закрий рот і йди по справах...

​— Та йду я, йду! — я повівся і пішов на вулицю, голосно грюкнувши дверима. От чортове стерво, завжди вона так зі мною! Якби мені не була потрібна відьма, то я вже давно б убив її...

Перший клан, до якого я пішов, були «Червоні ікла», і сама назва вже говорить за них — це самі закляті вороги Кейра, тому вмовити їх на масштабну війну буде не важко.

​Альфа стаї неохоче прийняв мене. Думає, якщо він Альфа, то має право так поводитися зі мною... Та все ж таки він погодився. Я увійшов у залу: цей ідіот сидів весь у звіриній шкурі, на стінах висіли голови ворогів, яких він вбив... Та він точно псих, але це те, що потрібно. Я вклонився йому.

​— Альфо, я прийшов вас попередити про велику загрозу...

— Кажи, що там таке? Хто сміє погрожувати мені?

— Кейр і його зграя...

Я помітив, як його очі засвітилися від цікавості — і це саме те, що потрібно.

— Думаю, ви вже чули, що його дружина — білий вовк, але чи знаєте, яку загрозу вона принесе всім нам?

— Про що ти?

— Я вже помітив, що він на гачку... Я думаю, що ви не знаєте все про цих вовків. Як думаєте, чому їх не було п'ятсот років? Тому що вони — пряма загроза всій Гекатії! Чи знаєте ви, що нещодавно білий вовк в одиночку знищив сто вовків? А тепер подумайте, що буде, коли його зграя нападе на вас: білий вовк знищить цілу вашу зграю однією лівою, а потім візьметься за всіх...

— І що пропонуєш? Якщо вона така сильна, то ми все одно підемо на смерть? Не краще постаратися жити дружньо із нею?

— Якщо ви хочете бути трусом, то можете так зробити, але є інший вихід. Вона вагітна, і не просто, а двійнею, а отже, сил у неї мало! Пропоную напасти саме тепер, поки вона не в змозі дати відпір, а ви зможете відстояти свою честь і перестанете боятись її...

— Ти впевнений, що ми це зробимо... і зможемо вижити?

— Так, я впевнений! Але я не хочу, щоб туди йшли тільки ви, я підніму всю Гекатію на ноги, тому що це загроза для всіх... Якщо ви погодились, то скажіть мені і готуйтесь, бій буде скоро...

— Я даю свою згоду, ми не звикли жити в страху, ми самі його породжуємо...

— Чудово, тоді я розраховую на вас...

​Я вже хотів іти, та він зупинив мене:

— Я знаю, що ти слизняк... Тому знай: якщо підведеш мене, я сам заб'ю тебе, і твоя голова буде моїм головним трофеєм!

— Зрозумів, нізащо не підведу вас...

​Я вийшов на вулицю, і моїй люті не було кінця! Цей гад ще погрожує мені! Та хто він такий, щоб так зі мною розмовляти? Вбив би його, але він мені потрібен...

​Що ж, час іти далі. Наступною буде зграя «Мертвих душ»...