Розділ 48

​Мартіас

​Після того як я повернувся від Ігната, Лаура не давала мені спокою: вона постійно навіювала мені різні сновидіння, де благала поговорити з нею. Цікаво, що саме вона хоче мені сказати? Але я так і не наважився вийти до неї. Навіщо їй усе це? Я — монстр, чудовисько, яке повинно сидіти у своєму лігві, так буде набагато безпечніше.

​Я впевнений, що довго так не протягну: сили в мені чомусь тепер дуже сильно конфліктують між собою, і це спричиняє занадто багато болю. Як же це буде іронічно: із темряви прийшов і в темряву піду. Тижнями я сидів у себе вдома і навіть не виходив на вулицю, не міг спати і їсти. Лаура більше не виходить зі мною на зв'язок, напевно, здалася на мій рахунок і вирішила, що їй не потрібен такий монстр, як я. І вона має рацію: я тільки принесу їй біль — більше нічого. В неї скоро народяться діти, я впевнений, вона буде гарною матір'ю. А я перед тим, як померти, навідаю Ігната і заберу цього гада із собою — це буде мій подарунок для неї, нехай її життя стане спокійнішим.

​Та вночі мене раптово опанувала втома: я навіть не мав сил піднятися з ліжка. Через деякий час, попри безсилля, я зрозумів: це не мої симптоми. З Лаурою щось не так, вона невдовзі помре... Невже Ігнат не послухав мене? Прийшовши до тями, я підвівся на ноги і відкрив портал. Я вирішив іти не до неї додому, а до будинку Рейнера — я повинен знати, що з нею діється.

​За лічені хвилини я був уже на місці. Тільки-но хотів увійти, як вони вийшли на вулицю. Помітивши мене, вони не зраділи. Кейр уже був готовий нападати, та я випередив його:

​— Я не для цього тут! У мене є розмова... З Лаурою щось не так, я це відчуваю. Що з нею коїться?

​Рейнер здивовано подивився на мене:

— Як це ти відчуваєш? Про що ти? І так, ти правий: її діти забирають у неї забагато життєвої енергії. Ми не знаємо, як їй допомогти, вона хоче народити обох і нікого з нас не слухає.

​— Що? — здивовано перепитав я. — От вперта дівчина, завжди готова померти заради інших...

​— Послухайте мене, — продовжував я. — Я знаю, що багато чого накоїв, та я не хочу нашкодити їй. Я відчуваю, що її життєва енергія закінчується. Нам негайно потрібно йти до неї, я зможу допомогти.

— Ні, цього не буде! Рейнере, не кажи, що ти йому віриш? Можливо, він хоче скористатися нею тепер, коли вона така слабка? А можливо, це взагалі його рук справа! Тільки не кажи, що її життя і життя моїх дітей ми довіримо в його руки!

​Рейнер мовчав, уважно слухаючи нас обох.

— Досить, Кейре! Подумай головою. Давай вислухаємо його. У мене є питання до тебе, — він подивився мені прямо в очі. — Як ти хочеш їй допомогти? Як саме ти це зробиш і чи безпечно це для неї та дітей?

​— Це безпечно для них, обіцяю. Я не знаю чому, та в нас із Лаурою є особливий зв'язок: вона може живитися моєю енергією.

​Кейр витріщився на мене:

— Але як це може бути? Я вперше чую про таке...

​— Рейнере, послухай, я йому не вірю! — Кейр знову збудився.

​Рейнер подивився на нього, а потім на мене:

— Послухай мене... Лаура вірить у тебе і в те, що ти не погана людина. У цій ситуації я довірюся Лаурі. Тому ми приймаємо твою допомогу, але пам'ятай: Лаура не тільки моя племінниця, вона ще й твоя. Тому пообіцяй мені тут, що не скривдиш її. Я не прошу захищати, але й не ображай. Вона не така, як ми, вона зовсім інша, у неї чиста душа.

​— Я зрозумів тебе, — відповів я. — Я обіцяю, що не скривджу її. А тепер ходімо, у неї мало часу.

​Я відкрив портал, а в голові лунали слова Рейнера. Невже вона справді довіряє мені? Я ж спричинив їй так багато болю... Вона дійсно не така, як ми всі — яскравий промінчик, що дає надію на життя навіть такому, як я.