Розділ 38

Кейр

Я зміг підтвердити інформацію Ігната: Лаура була єдиною, хто може вбити Мартіаса. У мене був план — повернути її додому і підготувати до цього бою... Та тепер я не можу їй нічого розповісти: вона вагітна, в неї під серцем мої діти. Що нам тепер робити і як вижити, я не знаю. Навіть верховні альфи бояться неповноцінного — я думав, що їхня мудрість і сила зможуть вирішити це питання, але все безнадійно. Лаура була єдиною, хто може врятувати цей світ, а я не знаю, як тепер захистити її і дітей...

Я можу відправити їх у світ людей? Та чи піде вона добровільно? Точно ні. Та й їй одній немає сенсу туди їхати: після того, як діти народяться, їхнє перше перевтілення буде небезпечним — вони можуть вбити багато людей... Якщо я і відправлю її у світ людей, то для цього мені потрібна відьма. Єдина відьма, яку я знаю, — це Марта, їй я можу довірити життя Лаури і своїх дітей. Тепер мені потрібно вмовити Лауру поїхати...

​Цей вибір мені дався важко. Я не маю права бути Альфою, я зраджую свою зграю заради власної вигоди. Усі, кого я знаю... ні, вони точно загинуть. Я не можу знайти правильного рішення, та й вибору в мене не було: або Лаура опанує свою силу і ризикуватиме життям нашим та наших дітей, або ми всі помремо, а вона буде в безпеці. Вперше в житті я в такій скрутній ситуації, я не маю виходу і правильного рішення... Чому саме тепер усе це відбувається? Так не повинно було бути! Я зустрів свою луну, і наше життя не повинно було бути таким. Чому світ до мене такий жорстокий? Що мені тепер робити, що?.. Я повинен їй усе розповісти і нехай вона сама обирає, як їй вчинити, а я тільки її підтримаю. Це все, що я можу зробити: що вона обере, так усе і буде...

​Я встав із-за столу і попрямував до нашої кімнати.

​Лаура ще не спала. Я розповів їй усе, що знаю, — вона уважно слухала мене і не перебивала. Після всього Лаура вперше почала все детально роздумувати, а потім сказала:

— А ти що думаєш? Як я повинна все зробити?.. Кейре, я не знаю, що мені робити, я не хочу втрачати вас усіх, але й не готова ризикувати життям наших дітей. Що мені робити?.. Невже все так і закінчиться для нас, невже?..

​Вона в розпачі сіла на ліжко. Ми ще довго спати не лягли, та відповіді все одно не знайшли...

Із ранку від Марти відповіді так і не було. Я вирішив зібрати всю зграю у нас і розповісти їм усе — вони повинні знати, що відбувається. Розмова давалась мені важко, та я не мав права таке приховувати.

— Ми всі в небезпеці, у величезній небезпеці, — розпочав я.

​Всі сиділи за столом і слухали мене. Після закінчення всі мовчали, ніхто не сказав ні слова...

​Тут Лаура вдарила по столу, а потім піднялась:

— Я все добре обдумала. Я не можу жити, знаючи, що ви всі померли, тому я вирішила: я ризикну своїм життям...

​Після довгої паузи вона додала:

— ...І життям наших дітей.

​Я дивився на Лауру і не вірив у те, що вона сказала. Та в глибині душі я знав, що це рішення далося їй дуже тяжко, і я знав, що саме так вона вирішить. Я знав це, та все одно розповів їй усе... Тепер немає шляху назад, ми дуже далеко зайшли.

​Вся зграя дивилася на Лауру і не вірила своїм вухам. Мій бета Конрад першим підійшов до неї:

— Лауро, ви не повинні цього робити! Ми всі зрозуміємо вас, якщо ви вирішите сховати своїх дітей. А ми придумаємо, що нам робити і як знищити його. Важлива ваша безпека...

— Ні, Конраде, я все вирішила, і ніхто не помре! Ніхто, ви чуєте мене?! — закричала Лаура. — У мене є менше двох тижнів, я повинна навчитись всьому. Я не тікаю від цієї проблеми, тому що я ніколи не пробачу собі цього!

Вся зграя мовчала, та я бачив, що всі були неймовірно вдячні їй за врятовані життя. В багатьох у зграї є діти й сім'ї, і Лаура дала їм надію на подальше життя...