Розділ 36

Лаура

​Вночі мені наснився дивний сон. Мартіас прийшов до мене в кімнату, а потім сказав:

— Два тижні, Лауро, два тижні ти насолоджуєшся життям. Невже ти знову обдурила мене? Ну ти й хитре стерво, ти не дооцінюєш мене і мої здібності! Та я покажу тобі, яке покарання ти понесеш, якщо не зробиш те, що обіцяла.

​Мої руки були зв'язані, я опинилась у лісі. Там був дядько, Кейр, його батьки і Марта.

— Що тут відбувається? — сказав він мені. — Це ти їх вбила, це твоя провина, що вони помруть!

​Інесса плакала і благала його не вбивати її, але за хвилину вона впала на землю.

— Ні! — закричала я. — Вбий мене, але не чіпай їх!

Кейр дивився на мене і сказав:

— Це твоя провина. Ти хочеш все вирішувати сама, наодинці, і подивись, що ти накоїла, це все твоя провина...

​А потім Мартіас вирвав його серце. Кейр подивився в мої очі і впав на землю. Я благала Мартіаса зупинитись, та він не слухав мене — всі, кого я любила, були мертві. Мартіас підійшов до мене а потім сказав:

— У тебе є ще два тижні. Якщо ти нічого не зробиш, саме так я всіх вб'ю, а ти будеш жити із цим усе своє життя.

​А потім усі, кого він вбив, піднялись наче зомбі і почали йти до мене зі словами: «Це ти вбила нас, це ти вбила нас...».

​Я закричала щосили.

​Потім я почула голос:

— Лауро, люба, що з тобою? Відкрий очі, благаю, не лякай мене...

​Відкривши очі, я побачила Кейра — він тут, і він живий. Це був сон... поки що тільки сон. Кейр приніс мені води, все моє тіло трусило, він ніжно заспокоював мене, наче маленьку дитину.

​— Що з тобою? — перелякано запитав мене Кейр.

— Сон... Мені наснився жахливий сон, — крізь сльози відповіла я.

— Все буде добре, це ж просто сон, заспокійся.

— Ні, це не просто сон! Це попередження від Мартіаса, він дав мені ще два тижні, щоб я виконала те, що обіцяла. А якщо я це не зроблю, він вб'є всіх вас.

— Ти впевнена, що це не просто сон?

— Впевнена. Я повинна виконати те, що обіцяла йому.

— Лауро, це занадто небезпечно! Що буде, якщо із тобою щось станеться? А якщо наш малюк це не витримає? Що буде тоді, як я буду з цим жити?..

​Я дивилась на розпач і біль Кейра:

— Ми обов'язково щось придумаємо. Нам потрібен план, гарний план, ми повинні вижити всі. Думаю, для початку нам потрібно знайти Гекту — вона його мати, можливо, вона знову нам допоможе.

— Добре, та ти не будеш шукати її наодинці. Ми із Рейнером будемо з тобою, і це не обговорюється...

Зранку ми пішли до дядька. Я розповіла йому про сон — він був згодний зі мною, це Мартіас надіслав мені марево. Отже, в нас є два тижні, ми повинні знайти Гекту, яка вже декілька місяців ховається від усіх...

​— І чому ти, Лауро, впевнена, що Гекта зможе вбити Мартіаса? Вона ж проста відьма, — запитав дядько.

— Ні, не проста! Коли вона мене рятувала, я дещо дізналась. Гекта — верховна відьма в Гекатії, в неї неймовірно велика сила, думаю, саме тому Мартіас такий сильний.

— Що, верховна відьма? Ти серйозно? Ця стара противна жінка — і верховна відьма?..

— А ти не подумав, що ми обійшли всіх відьом у Гекатії, та ніхто не зміг зняти з мене чари, а вона зробила це за лічені хвилини, і вона навіть не ослабла?

— А чого ти не сказала, хто вона така?

— Я не думала, що це важливо, та й мені це якось вилетіло з голови, стільки всього відбулось...

​— Як нам знайти цю стару? Ми вже не один раз шукали її в лісі, та вона не виходить до нас.

​І тут мені прийшла ідея:

— А що якщо попросити відьму нам допомогти?

​Вони дивились на мене і не розуміли, про що я.

— В якої відьми ти хочеш попросити допомоги?

— У Марти. Можливо, відьмі буде легше знайти відьму. Ми попросимо, щоб вона надіслала Гекті сон-видіння абощо.

— А це гарна ідея! Так ми можемо розповісти їй про її сина. Лауро, ти молодчинка, — сказав Рейнер. — Ходімо до Марти, тобі все одно потрібен настій.