Розділ 4

Кейр

Після того як Лаура повернула свою силу, я думав, що наші випробування закінчаться на цьому. Та виявилося, що це тільки початок. Повернувся цей гад Ігнат, а тепер ще й цей тип у масці, який наймає вовків, щоб убити Лауру. Можливо, Ігнат згадував про нього на весіллі. Якщо так, то він повинен знати, хто це такий і що йому потрібно від Лаури. А можливо, це просто новий план Ігната.

Усе це виводило мене із себе. Я знаю, що вона дуже сильна, та зараз вона ще не вміє контролювати свою силу, а це означає, що в цей час вона вразлива. Але чому її вовчиця не хоче йти з нею на контакт? Це ще одна загадка, на яку я не маю відповіді.

Я сидів у себе в кабінеті, курив сигару й прокручував у голові останні два дні та всю послідовність дій. Та зв'язати все до купи в мене не виходило.

До кабінету увійшла Лаура:

— Кейре, ти що тут робиш?Я подивився в її великі карі очі, а потім тихо сказав:

— Нічого, люба, просто мав кілька справ. Ходімо спати.

Вона простягнула мені руку, засміялася, а потім сказала:

— А хто казав, що я хочу спати?

Від почутого я зрозумів: усі проблеми ми будемо вирішувати завтра. Свідомо відпустивши зайві думки, я підхопив Лауру на руки й заніс до нашої кімнати.

Щойно двері зачинилися, вона першою впилася в мої губи жадібним, вимогливим цілунком. Я посадив її на тумбу, не розриваючи цього шаленого контакту. Мої долоні по-господарськи лягли на її талію, підіймаючись вище й стискаючи гарячі груди крізь тонку тканину. Коли з її уст злетів перший хрипкий, ледь чутний стогін, контроль остаточно тріснув. Напруга внизу живота стала майже болісною. Не маючи сил більше чекати, я одним різким рухом позбавив свою дівчинку зайвого одягу.

Я вкривав поцілунками її шию, спускаючись усе нижче, поки мої губи та язик не торкнулися збуджених, твердих сосків. Лаура вигнулася назустріч, пальцями впиваючись у моє волосся. Сковзнувши рукою нижче, я торкнувся її крізь шовк білизни — вона вже плавилася від бажання й була повністю готова. Проте я не поспішав. Коли мої пальці нарешті проникли всередину, кімнату прорізав її голосний, солодкий стогін, і вона вкотре викрикнула моє ім'я, повністю віддаючись цьому моменту.

Поки мої пальці дарували їй насолоду, Лаура не залишалася в боргу. Вона потягнулася вперед, майже несамовито впиваючись у мої губи, а її пальці міцно заплуталися в моєму волоссі, стискаючи його в долонях і притягуючи мене ще ближче. Мабуть, їй теж було замало цієї близькості. Не розриваючи поцілунку, вона гарячково заскорозила руками по моїх плечах, чіпляючись за краї моєї футболки. Одним плавним, але рішучим рухом вона стягнула її через мою голову й відкинула кудись убік, оголюючи мої груди для своїх гарячих долонь.

Від цього дотику шкіри до шкіри всередині мене щось остаточно зірвалося з ланцюга. Гаряча хвиля збудження вдарила в голову. Я низько, горловим звуком заричав, і цей рик відгукнувся глибоко в грудях — мій внутрішній вовк заревів, шаленіючи від її близькості й вимагаючи повної, безкомпромісної влади над своєю Луною . 

Не в силах більше стримувати цього натиску, я підхопив Лауру під стегна. Вона звично обхопила моє тіло ногами, міцно притискаючись до мене, поки я в кілька широких кроків подолав відстань до ліжка. Ми повалилися на простирадла разом, сплітаючись у єдине ціле. Кімнату миттєво заполонив її запах — збуджений, такий рідний і неймовірно солодкий квітковий аромат моєї Луни, який остаточно затьмарив усі мислимі кордони.

Коли бар'єри між нами нарешті зникли, світ навколо просто перестав існувати. Це було не просто фізичне зближення, а злиття двох половин однієї душі. Кожен рух відгукувався глибоко в грудях, де мій вовк тріумфував, знову і знову возз'єднуючись зі своєю парою. Лаура вигнулася в моїх обіймах, закинувши голову, і з її губ злетів тихий, протяжний стогін, повний чистої насолоди. Я впився губами в її шию, вдихаючи цей квітковий рай, стримуючи власний рик, і міцно притис її до себе, розчиняючись у цьому шаленому почутті абсолютної приналежності одне одному.

Прокинувшись зранку, я не застав Лауру в ліжку. Знайшов її на кухні разом із мамою — вони весело розмовляли й пили каву. Я підійшов до своєї дівчинки й ніжно поцілував її, а потім сказав:

— Сьогодні в мене справи, я повернуся пізно ввечері. Не чекай на мене й лягай спати.

Вона пильно подивилася на мене, ніби миттєво зрозуміла, що щось не так. Натомість вона взяла мене за руку й мовчки відвела в іншу кімнату.

— Що трапилося, Кейре? Ти щось приховуєш від мене?

— З чого ти це взяла? Все гаразд, просто справи в зграї.

— Кейре, благаю, скажи мені правду! Я відчуваю, що ти мені щось недоговорюєш.

— Добре, тільки не злися на мене... Я хочу знайти Ігната.

— Що?! — перепитала вона, і в її очах спалахнув страх. — Навіщо тобі він? Для чого ти його шукаєш?

— Пам'ятаєш, що він сказав на нашому весіллі? Що не він наш головний ворог. Я хочу дізнатися, про кого саме він говорив. Ти моя дружина, і на тебе хтось полює. Я повинен з'ясувати хто, щоб не втратити тебе.

— Але цими діями ти сам себе наражаєш на небезпеку! Що буде, якщо я втрачу тебе? Ти про мене подумав?! Знаєш що... Я не відпущу тебе до нього самого. Я піду з тобою!

— Ні! — різко заперечив я. — Нізащо! А якщо саме цього він і хоче? Можливо, він спеціально заманює тебе в пастку. Ти залишишся вдома.

— Добре! — вигукнула Лаура. — Але ти не підеш один. Візьми із собою Рейнера, ти чуєш мене?

Я не хотів брати Рейнера із собою, та вибору в мене не було. Краще я погоджуся на його компанію, але буду впевнений, що вона залишиться в безпеці під захистом зграї.

— Добре, я піду з ним. Так тобі буде спокійніше?

— Ні, тепер я буду хвилюватися за вас обох... Та в мене немає вибору. Ти маєш рацію, ми не можемо просто сидіти й чекати. Але поверніться цілими й неушкодженими, благаю тебе. Бережіть себе. Я чекатиму на тебе.