Розділ 53

Лаура

Уже два дні мені заборонено виходити з будинку, та нападу так і не сталося. Можливо, я помилилася, і це дійсно був звичайний сон? Та як тепер пояснити це всім? Кейр і дядько навіть слухати мене не хочуть. Інесса з іншими жінками зі зграї тільки те й роблять, що без упину готують їжу для такої кількості люду. А я не знаю, що мені з цим усім робити. Кейр і Рейнер майже не заходять до будинку — вони постійно чекають на цей клятий напад і ні на мить не покидають свій пост.

Я не могла просто так сидіти й чекати, тому вирішила піти й допомогти на кухні. Пів дня ми готували. Невже ці чоловіки так багато їдять? За роботою я трохи відволіклася й тепер була майже впевнена, що мені приснився просто кошмар. А тому, що я не могла прокинутися, теж є логічне пояснення — сонний параліч.

Ми накривали їжу на стіл. Чоловіки один за одним заходили, щоб поїсти, а потім одразу поверталися на свій пост. За десять хвилин їх змінювали інші.

«Як довго це триватиме?» — думала я. Моє тіло вже не витримувало такого навантаження. Інесса помітила мій стан:

— Тобі потрібно відпочити. Йди й поїж разом з іншими.

— Дякую, та зі мною все гаразд, — збрехала я.

— Ні, Лауро, в тобі немає сили, ти втомлюєшся швидше. Тому послухай мене й просто відпочинь, тебе ніхто за це не осудить.І

І в цей момент я почула впевнений голос Кейра, який щойно зайшов до кімнати:— Ми оберігаємо тебе не для того, щоб ти тут померла від перевтоми. Не сперечайся і просто відпочинь.

-Добре, я відпочину. Адже я все ще просто людина, — тихо сказала я.

Кейр підійшов ближче й міцно обійняв мене:
— Ми з цим впораємося, чуєш?

Від цих слів мені знову стало неймовірно боляче. Чому саме я з'явилася в його житті? Чому я повинна зруйнувати все, що він має? Це так несправедливо для нас обох...

Я вже сідала за стіл, аж раптом увесь будинок почало сильно трясти.

— Що тут відбувається?! — щосили закричала я.

Кейр і Рейнер миттєво кинулися до мене, затуляючи собою.

Та за мить прямо посеред кімнати повітря здригнулося, і спалахнув магічний портал. З нього стрімко вийшла та сама рудоволоса жінка. Вона залізною хваткою схопила мене за руку й грубо затягнула всередину порталу.

Останнє, що я встигла побачити, — це як розпачливо Кейр і дядько бігли до нас... але вони так і не встигли.