Розділ 52

Лаура

Я відчула, як Кейр переживає за мене, і зрозуміла, що зробила помилку. Мені не слід було взагалі нічого розповідати йому про те, що бачила вночі, адже цим я лише наразила його на небезпеку. Та як я зможу захистити його, як? У голові без упину прокручується нічне видіння.

Мама з Афіною були в Мертвому лісі. Вони розмовляли, аж раптом дикі ліани затягнулися на їхніх шиях. Афіна намагалася вирватися, та все було марно. Проте за мить ми вже опинилися вдома — сиділи за столом і пили чай.

— Мамо, Афіно, що це було? — запитала я.

Вони сумно подивилися на мене, а потім сказали:— Нам дуже шкода, що мусимо казати тобі про це, та ти в смертельній небезпеці.

— Про що ви говорите?

Але вони продовжували:— Не дозволяй, щоб Кейр тобі допомагав.

— Чому? Поясніть, про що ви говорите!

— Ми тобі все покажемо, — відповіли вони.

 І тут я опинилася в печері. Я була прив'язана до якогось великого каменя. Наді мною стояла Гекта й читала заклинання, а збоку хижо сміялася якась дивна рудоволоса жінка. Та в цю мить до печери вривається Кейр. Щойно він збирався напасти, як очі Гекти засвітилися, а Кейр замертво впав на землю й більше не рухався. Я кричала щосили, та мене ніхто не чув. Ця рудоволоса жінка за мить встромила мені ножа прямісінько в серце...

І після цього я прокинулася.

Невже саме так для нас із Кейром усе закінчиться?

Я сотні разів прокручувала це видіння у своїй голові. Чому Гекта так вчинить зі мною? Якщо вона хоче вбити мене, то чому не зробила цього раніше? Ми ж із нею вже бачилися двічі. Чому саме тепер? Я намагалася знайти логічне пояснення, та його не було. Скільки б я про це не думала, в моїй голові не з'являлося жодної ідеї, я просто не знала, що мені робити.

Раптом надворі я почула гучні голоси. Зазирнувши у вікно, я заніміла від шоку: там було так багато перевертнів, що я навіть не змогла б їх злічити! Рейнер і Кейр стояли попереду й щось їм наказували. Що тут відбувається? Що коїться?

Я швидко переодягнулася й спустилася вниз. Інесса розгублено спостерігала за всім через вікно, а потім, помітивши мене, запитала:

— Лауро, ти знаєш, що тут коїться?

— Поки що не знаю, — тихо відповіла я. — Я не впевнена, та думаю, це все через мене.

— Про що ти? Щось трапилося?

— Обіцяю, Інессо, я все розповім, та трохи пізніше. Зараз я повинна вийти до них.

Я вже майже дійшла до виходу, як двері самі відчинилися. До будинку увійшли Кейр із дядьком. Я подивилася на них і запитала:

— Що тутквідбувається

— Це все задля твоєї безпеки, — спокійно сказав дядько. — Якщо хтось надумає тебе викрасти, для початку йому доведеться впоратися з нами. А це буде вкрай важко. Наші зграї — найсильніші в Гекатії, ми не програли жодного бою. Тому навіть не знаю, що за ідіот наважиться прийти сюди, щоб забрати тебе.

Моє обличчя зблідло від страху. Я ж на власні очі бачила, як Гекта, навіть пальцем не поворухнувши, вбила Кейра! Що завадить їй так само знищити їх усіх? О ні, що ж я накоїла...

Рейнер пильно подивився на мене, а потім запитав:

— Що ти приховуєш, Лауро? Розповіси нам?

— Про що ти? — перепитала я, намагаючись удати здивування.

— Я бачу, що ти щось недоговорюєш, тому не бреши мені.

Я не могла зізнатися, що мене викраде Гекта. Адже тоді Кейр негайно піде до неї, намагатиметься її вбити, а натомість знайде власну смерть.

— Я бачила там жінку, — нарешті випалила я. — Саме вона вбила мене.

— Жінку? А ще хтось був із нею? — напружено запитав дядько.

— Ні, тільки вона. Вона привела мене на поле, де ростуть сонцекрили, — продовжувала брехати я, — а потім встромила мені ніж прямо в серце.

— Як вона виглядала? — підійшов ближче Кейр. — Пам'ятаєш її?

— Ні, Кейре, на жаль, не пам'ятаю. Усе відбулося надто швидко.

— Послухай мене, Лауро, — сказав Кейр. — Поки ти не будеш у безпеці, тобі заборонено виходити на вулицю. А до будинку вони нізащо не дістануться.

Мої очі наповнилися сльозами:

— Кейре, можливо, це був просто сон і більше нічого? Подумай сам, хто наважиться напасти на вас? Ні в кого тут більше немає такої сили. Можливо, вам потрібно повернутися до своїх справ?

— Ні, поки ми не будемо впевнені, що це просто сон, ми всі захищатимемо тебе.

Моя остання надія зруйнувалася. Все, що мені залишалося, — це просто чекати на те, що буде далі.